Шуфрич: Якщо приїдете, я вам покажу роги, які зберігаю вдома у батьків

20.04.2006, 21:00
Tablo ID

Де відпочивають люди, які вирішують долю України? Хто їхні друзі, які книги вони читають, яку музику слухають, і костюми яких фірм носять?

TabloID починає проект "Буржуа". Це серія анкет: ексклюзивні відповіді на питання нашого видання дають відомі політики і суспільні діячі.

Відкриває проект "Буржуа" один із найвідоміших наречених України, соратник Медведчука і Януковича, баламут і скандаліст Нестор Шуфрич.

Після програшу блоку "Не так!" на парламентських виборах, Шуфрич переїжджає в Крим, де він зміг обратися депутатом Верховної Ради автономії.

Нестор Шуфрич. Народився 29 грудня 1966 року в Ужгороді.

– Ким ви є без краватки? Яке у вас хобі?

– Я люблю стріляти з лука. У 2004 році я дуже активно тренувався і готувався виконати норматив майстра спорту міжнародного класу, а майстром спорту я ще став у неповні 15 років. Але цього разу не зміг через політичну ситуацію в Україні.

Захоплююся полюванням, коли на це є час. Але, чесно скажу, уже практично роки два на полюванні не був, хоча дуже люблю. Може, не стільки саму стрільбу, скільки перебування на природі. Полюю на Закарпаття, в інших регіонах, але в Україні.

– Торік президент Ющенко намагався заборонити полювання, щоб зберегти тварин. Ви були проти цього?

– Я вважаю, що це дурна пропозиція. Є окремі види тварин, які потрібно берегти. З іншого боку, є проблеми з тими видами тварин, які розвелися в надлишку. Ми вже були свідками проблеми з вовками, зараз починають говорити про проблему ведмедів у Карпатах…

– Найбільший звір, який став вашою здобиччю?

– Олень.

– А шкіра у вас залишилася?

– Звичайно. Це трофей!

– А роги – теж трофей?

– Так, він зберігається на моїй батьківщині – на Закарпаття. Приїдете в Ужгород, я вам покажу. Якщо я не помиляюся, то цей трофей висить у будинку моїх батьків.

Шуфрич очима фотографа Ганни Андрієвської

– Хто ваші друзі серед політиків?

– Віктор Медведчук, Олександр Грановський, Володимир Заєць. Я міг би ще довго перераховувати…

– А крім членів СДПУ(о)?

– Це дуже складне питання. Напевно, не кожен політик ризикне іншого політика назвати своїм другом, хоча в мене є повага до багатьох моїх товаришів у парламенті. Але другом можна назвати тільки тих, у кому ти дійсно упевнений на всі 100%. Я б не ризикнув сьогодні на всі сто відсотків покластися на когось, крім тих, кого я назвав.

– Хто ваші куми?

– У політиці в мене кумів немає.

Шуфрич і Кучма не стали кумами. Фото "Бульвару"

– Подарунок, який ви зробили, що запам'ятався найбільше?

– Я чесно скажу, це подарунок моїм батькам. Радянським режимом переслідувалися і мій дід, і мій батько. Дід у мене був відомим фінансистом, керівником (до возз'єднання з УРСР) Угорського аграрного банку на Закарпатті, після возз'єднання він організовував систему Держбанку, але відмовився вступити в партію.

Репресовано він не був, тому що його авторитет був занадто великий на Закарпаття, щоб влада насмілилася з ним щось зробити. Подібна ситуація була і з моїм батьком. Свого часу в дідуся був відібраний будинок, у якому він жив…

– Великий був будинок?

– За Закарпатськими мірками, може, і не великий. Не треба забувати, що традиція жити у власних будинках на Закарпатті вікова. Там багатоповерхових будинків практично ніколи не було.

…І перший мій подарунок був на перші гроші, що я заробив. Десь наприкінці 1980–х я подарував будинок своїм батькам, тату й мамі.

Можна було б згадати подарунки друзям, але... Найкласніший подарунок мені був зроблений в університеті моїми однокурсниками. Але, з огляду на його пікантність, я про нього говорити не буду. Це був дружній шарж, який я дійсно сприйняв дуже добре. Думаю, що так, як люди можуть поздоровляти один одного в студентські роки, так, напевно, навіть політики-мільйонери робити не вміють.

– Яким автомобілем ви користуєтеся?

– Я віддаю перевагу джипам. З мною постійно працюють два джипи, один з них "Мерседес".

Джип Шуфрича

– Мобільний телефон?

– У мене завжди тільки Nokia.

– Улюблена марка одягу?

– Я не маю якихось переваг. Головне, як сказано в класиці радянського кіно, "щоб костюмчик сидів". Костюм, що на мені зараз – марки "Canali".

Canali Шуфрича не доконали

– Ваш улюблений одеколон?

– Стара марка "Hugo" від Hugo Boss.

– Які у вас годинник?

– "Френк Мюллер". Я трошки був здивований, коли в одній з газет їхню ціну завищили в три рази, коли сказали, що вони коштують 27 тисяч доларів.

Годинник "Френк Мюллер" Шуфрича вартістю під 10 тисяч доларів

– Улюблений курорт для відпочинку?

– Дуже люблю Крим і Карпати. Улюблені міста за кордоном – Будапешт, Прага, Париж, Лондон.

– Який ваш улюблений фільм, актор, режисер?

– Я люблю Бондарчука... Безумовно, ніхто не забуде фільмів за участю Любові Орлової й Утьосова. Ми завжди будемо пам'ятати "Веселых ребят" і "Волгу, Волгу".

Звичайно ж, я не можу бути байдужий до класиків Голівуду. Це картини Поллака, Вуді Аллена. Це, безумовно, і "Міст через Ватерлоо" з Одрі Хепберн – фільми, які назавжди залишаться неперевершеними, якими би блокбастерами сьогодні їх не намагалися замінити. Акторки Грета Гарбо, Марлен Дитріх...

Ви якийсь кіноман, ці імена зараз згадують не так часто!

– Такі речі забути неможливо!

– Улюблена музика?

– Я дуже люблю "Угорську рапсодію" Ференца Ліста.

"Пацани, чуєте, музика грає?..."

– Ваша улюблена книга?

– У мене є настільна книга, яку я перечитав уже чотири рази – це трилогія Драйзера: "Фінансист", "Титан" і "Стоїк". Я дуже люблю історичні романи, у тому числі Пікуля. Велике враження на мене справив "Петро I" Олексія Толстого.

– Ваш улюблений художник?

– Із Закарпатських художників мій найулюбленіший – це Адальберт Ерделі. Серед українських художників – Василь Ключевський. Серед росіян – Полєнов, Каменев, Шишкін, Айвазовський. Серед грандів світового живопису – Леонардо да Вінчі, Рембрандт, Рубенс. Люблю твори Архипенка, Пікассо, Гогена. Не може залишити байдужим Сальвадор Далі, хоча його творчість сприймається мною вже трошки складніше.

– Чи ви вірите в НЛО або інші паранормальні явища?

– Ви знаєте, працюючи в цьому парламенті, можна повірити у що завгодно. Я піддаюся деяким забобонам, якщо вони не вимагають від мене робити багато якихсь дій. Наприклад, повернувся додому за якимсь забутим предметом – не факт, що буду бігти через п'ять сходів, шукати дзеркало... Але, з іншого боку, якщо бачу можливість постукати по дереву, пропустити вперед чорну кішку, то чому б ні!?



Новини

Модные новости



 
Головна  |  Скандал  |  Фокус  |  Лаунж  |  Бренд  |  Персона
Архів  |  Реклама на сайті  |  RSS  |  Зворотний зв'язок
©2005 — 2017, Табло ID. У разі використання матеріалів сайту
посилання на tabloid.com.ua є обов'язковим.
Матеріали позначені PROMOTED або ІМІДЖ ІНФОРМАЦІЯ розміщуються на правах реклами