Любовні історії політиків – 2: вогнегасник Луценків, "детектив" Порошенків, містика Зваричів

"Щоб стати дружиною генерала, треба вийти заміж за лейтенанта". Мабуть, цим висловом свого часу озброїлися нинішні дружини відомих українських політиків. І, на відміну від героїні фільму "Москва сльозам не вірить", якій належить ця фраза, виграли головний приз у лотереї долі.

Минулого разу ТаблоID писав, як цеглина, яка впала на ногу дівчині Люді з Єнакієвого, допомогла їй стати у майбутньому дружиною прем’єра. А спільне копання картоплі з хлопцем Льонею стало доленосним для ще однієї простої студентки.

У другій частині любовних історій ми вирішили розповісти про не менш цікаві і бурхливі історії знайомств політиків зі своїми другими половинками.

Отже, у категорії студентсько-дискотечних зустрічей опинилися дві пари – Юрія та Ірини Луценків і Петра та Марини Порошенків.

В обох випадках заводіями виявилися чоловіки.

"Найгучнішими і найшебутнішими в усьому інституті, напевно, були Луценко і його компанія. А я приїхала з районного центру — відмінниця, скромниця. Цих веселих хлопців, які жили дуже бурхливим життям, я злегка побоювалася", - розповідає Ірина Луценко.

"Юро, потримай дитину. Тільки без фокусів". Фото "Дзеркала тижня"

Але перша романтика, приправлена піною з вогнегасника, сталася на великодні свята.

"На "поливний понеділок" існує така традиція: дівчата поливають хлопців водою, хлопці — дівчат. Мій майбутній чоловік відсвяткував зі своєю групою і повертався до себе. А дівчата на нашому поверсі вже чекали з трилітровою банкою: усіх полили, він один залишився, неохоплений традицією... Юра це побачив і каже: "Дівчата, ви знаєте, я людина буйна і за наслідки не відповідаю". Він майже добрався до своєї кімнати, але дівчата, вже з цікавості і принципу, облили його водою. Юра не розгубився, схопив вогнегасник і давай поливати всіх, хто потраплявся на шляху. Коридор був довгий, але і піни було чимало. Процедура "гасіння" закінчилася на кухні. Усі ховалися, хто як міг — з криками, вересками. Але дісталося всім", - згадує Ірина.

Але такі пустощі ледь не закінчилися трагічно. На тому ж поверсі, що й дівчата, жив староста гуртожитку.

"Він вийшов на шум і каже: "Що, Луцик? Твоя робота?". А потім уже нам: "Завтра виселяємо з гуртожитку", - розповіла Ірина.

"Знову котлети пересолила?" "Ти нічого не розумієш. Це ж я тебе так палко кохаю!"

Але фінал цієї історії виявився "хеппі-ендом". До шести ранку весь курс віддраював стіни від піни вогнегасника. Луценко носив воду — з підвалу на шостий поверх, а вже під ранок годував усіх сніданком — не спав ніхто.

"Це було моїм першим знайомством з Юрою", - згадує майбутня дружина Луценка.

Якщо історія Юрія і Ірини відбувалася у гуртожитку, то перша зустріч майбутнього подружжя Порошенків – на дискотеці.

Марина тоді була студенткою медінституту, а Петро вчився на факультеті міжнародних економічних відносин Київського університету.

"Детектив" Порошенків подарував їм аж чотирьох нащадків. Фото з офіційного сайту Порошенка

"Після іспиту в зимову сесію третього курсу я мріяла тільки про одне — виспатися. Але друзі цій мрії здійснитися не дали: витягли з дому і повезли на дискотеку в університетський гуртожиток. На ній ми з майбутнім чоловіком і познайомилися", - розповідає дружина Петра Олексійовича.

"Ну все, детектив закінчився. Зараз почнеться фільм жахів. Від мене не втечеш" Фото з сайту Порошенка

Але зустрічатися пара розпочала лише за півроку. Роман Марини і Петра називали "детективом".

"Це був феєрверк! Ми зустрічалися щодня і розлука для нас була колосальною проблемою", - пригадала Марина Порошенко.

"Рік був цікавий, бурхливий. Емоції вирували. Взагалі ж ми були дуже неспокійні діти і "прикрасили" наших батьків не одним сивим волосом", - розповідає Марина.

“Він шукав першу ліпшу калюжу, щоб взяти мене на руки”, - додає вона.

У період залицянь Петро носив Марину через калюжі. Фото з сайту Порошенка

А от історія кохання Романа і Світлани Зваричів овіяна містикою. Їхня перша зустріч відбулася у Польщі.

"Я уже відійшов від науки і працював у Мюнхені - офіс знаходився на Цеппелінштрассе, 67 - особистим секретарем голови Організації українських націоналістів Ярослави Стецько. Відповідав у неї за міжнародний напрямок. Одного разу, у 1983 році в Польщі, під час виконання одного з завдань, встановив контакт із кур'єром з України. Кур'єром була моя Світлана... Познайомилися, сподобалися один одному. А в 1985 році в Києві в мене... народився син, про існування якого я нічого не знав до 1990 року!", - каже Зварич.

Проте містика з народженням дитини ледь не перетворилася для Романа Петровича на трагедію.

Знайти фотографію дружини Зварича не легше, ніж його диплом...

"Після народження дитини Світлана обірвала зі мною всі зв'язки - змінила місце проживання й адресу, не дзвонила, не писала... Я намагався зв'язатися з нею, але не зумів. П'ять років нічого не знав про Світлану. Коли в 90-му з'явилася можливість приїхати в Україну, знайшов її. Вона працювала в Інституті етнографії. Зустрілися і я зрозумів, що вогонь не згас. І раптом на третю або четверту зустріч вона приводить із собою хлопчика...", - розповідає Зварич.

Зірковим можна назвати знайомство між Оксаною Марченко і Віктором Медведчуком.

Майбутній керівник адміністрації президента Леоніда Кучми, він був тоді відомою політичною фігурою. Оксана Марченко якраз "блищала" на телебаченні.

"Свет мой, зеркальце, скажи..." Оксана Марченко причарувала Медведчука з блакитного екрану. Фото "Публичные люди"

"Я її побачив по телевізору, а потім ми познайомились і деякий час зустрічалися. Пізнали один одного і вирішили, що з наших доль треба зробити одну долю. І вона сьогодні у нас одна", - розповідає свою романтичну історію Медведчук.

Знаменна подія сталася 6 березня 1999 року у палаці "Україна" на фуршеті після чергового проведення "Людини року".

"І на фуршеті мене познайомили з Оксаною. І ми домовились про зустріч, я взяв телефон, передзвонив", - згадує Медведчук.

"Люба, ти не пам'ятаєш, скільки Кучма на весіллі бутербродів з'їв? Щось його не видно"

За два дні після першого знайомства він призначив Оксані перше побачення.

"І 9 березня ми з нею зустрілися. Відсвяткували 8 березня разом і зрозуміли те, що в нас дуже багато спільного", - розповідає Віктор Володимирович.

Цікавим у цій історії є те, що Оксана, мабуть, була настільки притрушена власним зірковим пилом, що і не здогадувалася, хто такий Медведчук. Принаймні, так вона каже сама.

"Я не знала про нього нічого, коли ми познайомилися. Напевно, я для нього була більш відома, ніж він для мене. Скоріше за все, це я повинна бути вдячна, що він виявив цю ініціативу", - розповідає Оксана. А потім було грандіозне весілля, головним гостем на якому був Леонід Кучма.

Є в українській політиці і приклад справжнього службового роману. Стався він між Анатолієм і Мариною Кінахів. Перша зустріч майбутнього подружжя відбулася в офісі Кінаха. Марина саме починала у ньому працювати.

"Не хвилюйся, любий, розслабся, фотографуватися - це зовсім не страшно" Фото прес-служби Кінаха

"Наприкінці 1996 року в УСПП прийшов новий керівник — Анатолій Кінах. У той же день дзвонять мені: "Біжи, Кінах викликає. Тільки врахуй, до нього спізнюватися не можна, він надзвичайно пунктуальна людина", - починає згадувати Марина.

Далі події розвивалися за сценарієм справжнього любовного роману.

"Щось я не розумію, пташка вже вилетіла, чи ні?"

"Був проливний дощ, я йшла пішки, і вся мокра увірвалася до нього в кабінет: "Викликали?" Новий голова УСПП зустрів мене словами: "Що ж ви так поспішали? Ви ж жінка, заспокойтеся, віддихайтеся..." Я справді віддихалася, потім за чашкою чаю відбулася дуже цікава розмова з обговоренням майбутніх планів... Так все і почалося", - розповідає дружина Кінаха.

Ще більш книжно-кіношною виглядає перша зустріч Віктора і Марії Пинзеників.

"Люба, а ти мої лекції прогулювала?" "Та ти що? Тільки семінари". Фото Дзеркала Тижня

Виявляється, майбутня дружина майбутнього (і водночас колишнього) міністра фінансів була його студенткою. Таким чином роман набуває рис забороненого роману.

"З чоловіком ми познайомилися в університеті. Я була його студенткою. Як викладач він подобався усім. Але в мене і в думках не було, що він колись стане моїм чоловіком", - розповідає Марія.

Але перед тим, як лід почав танути, Пинзеник довгий час вдавав з себе суворого викладача.

"Якось він підійшов до мене і сказав: "Ви сидите на "гальорці" і постійно на мої питання відповідаєте невлад". Таким був перший знак його уваги", - каже Марія.

Потім все відбувалося, як у казці: Пинзеник запросив Марію працювати до себе до Львівського інституту менеджменту, який він очолював. А потім вони одружилися.

"Ми разом уже 13 років", - каже дружина Пизеника.

Цією повною ідилією і хепп-ендом Пинзеники закінчують і двосерійне любовно-політичне дослідження ТаблоID. Хоча, можливо, з цього усе тільки починається?