На власному досвіді. Як я зробила своє перше татуювання

Спецпроєкт за підтримки VEAN
29 вересня 2023
Матеріал: Аліна Полякова
Світлини: Дмитро Ларін

Починаючи років з 14, майже всі мої друзі з нетерпінням чекали свого повноліття. Не для того, щоб купувати алкоголь чи сигарети, ні. Це була нижня межа, з якої батьки дозволяли їм робити татуюваня.

На відміну від своїх друзів, я татуювання ніколи не хотіла. Інколи бавилась тимчасовими наліпками з півмісяцем чи детективом Пікачу, але так щоб на все життя і воно мені не набридло… Не могла вигадати, що ж таке це може бути.

Перші серйозні думки про татуювання з’явились у мене, як, певно, і у багатьох, на початку повномасштабного вторгнення, коли завірусилась популярна фраза про "русский военный корабль".

З того часу і розпочалась хвиля патріотичних татуювань, підтверджує мені тату-майстриня студії VEAN Ірина. Сьогодні я прийшла до неї вчитись набивати тату та раптово зробила своє перше і друге татуювання.

Як це трапилось, чи був серед них острів Зміїний, що набивають найчастіше і хто цільова аудиторія тату-салонів? Розповідаємо по черзі.

Як стати тату-майстром принаймні на годину

Перша тату-студія VEAN з'явилась у 2011 році в місті Херсон. Зараз це найбільша мережа в світі, яка сьогодні святкує свій 12 день народження.
Нещодавно VEAN відкрила академію, в якій можна навчитись робити тату, пірсинг чи татуаж. А я прийшла згадати студентські роки і потримати в руках тату-машинку. Хтозна, коли цей досвід може знадобитись в житті.
Щоб отримати диплом тату-майстра, потрібно пройти від 8 до 16 занять, в залежності від курсу. Преміум варіант включає 10 теоретичних, з практикою на штучній шкірі, та 6 відпрацювань на моделях, яких надає студія. Ще 6 можна зробити на своїх друзях. І от в тебе вже є портфоліо, з яким можна рухатись у цей дивний новий світ.
Я проходжу експрес-курс, або, як його тут називають, "Арт-сеанс", який складається з того, як правильно тримати машинку, набирати фарбу і усвідомлювати, як насправді в тебе трясуться руки.
На моєму робочому місці мене вже чекає вазелін і латекс, тому воно не сильно відрізняється від попереднього.
Моїм провідником в світ тату буде майстриня Ірина, яка теж пройшла курси і стала працювати в студії. Цікаво, але сама вона не має татуювань.
"Не хочу бити татуювання тільки тому, що я тату-майстер", – каже вона. Але в тату-світі вона швидше виняток, ніж правило.
Я вперше беру в руки машинку і вмикаю. Спочатку її дзижчання чимось нагадує звук бормашини, яку чуєш з-за дверей кабінета стоматолога і думаєш, чи так воно тобі треба лікувати ті зуби, але згодом до звуку звикаєш, і він починає заспокоювати.
Спершу я вганяю голку засильно, і розумію, що жива людина на місці цього шматка штучної шкіри вже почала б кричати. Потім намагаюсь робити це так, ніби це не шматок шкіри, а жива істота – делікатно і не поспішаючи.
"Як часто людина сіпається під час процедури?" – питаю я.
Ірині поки щастило, і такого не було. Але якщо таке трапляється, і майстер ненароком проводить зайву лінію, то доводиться дофантазовувати ескіз і щось домальовувати. Наприклад, квіточку.
У мене виходить не так рівно, як хотілося б. Проте якось виходить. Досить навіть непогано, не дивлячись на те, що руки не слухаються чи то від хвилювання, чи то від ранкового подвійного еспресо-тоніка.
Татуювання б’ється знизу вгору і справа наліво, щоб не стирати трансферний малюнок, і набряк не спускався вниз. Машинка має бути під кутом 90 градусів, коли б’єш контур. Я намагаюсь тримати це все в голові разом з тим, щоб контролювати процес.
Рівну лінію робити найскладніше. Залежить, звичайно, від місця на якому набиваєш. Кажуть, що на руці легше, ніж на шиї. Проте мені важко навіть на шматку латексу.
"Вже можна вас допускати до людей", – сміється Ірина.
"Я б не рекомендувала", – думаю я, але вголос тільки посміхаюсь. І якщо спочатку в мене була ідея самій собі щось набити, то зараз вона зникла, як трансферний малюнок під шаром фарби.

Як швидко обрати своє перше татуювання

Як я вже казала, я ніколи не хотіла татуювання. Але коли опиняєшся в тату-салоні – атмосфера тебе ніби підштовхує: "Ну ж бо, давай. Зроби. Я знаю, ти хочеш".
"Де найчастіше роблять перше татуювання?" – заходжу я здалеку.
"Передпліччя, плече, місця, в яких найменш боляче", – відповідає Ірина. Найбільш боляче, за її словами, на ребрах, шиї, голові. Її колега забивав собі череп і розповідав, що це був найбільший біль, який він відчував.
Найпопулярніша тематика татуювань зараз – патріотична. Багато військових та іноземців приходять за патріотичними тату – набивають тризуби, прапори, орнамент вишиванки, бавовну, що завгодно в синьо-жовтих кольорах та патріотичні написи.
Останні частіше стали бити українською, а не англійською чи латиною. Популярні написи – сильна, вільна, незламна, щось, що також перегукується з патріотизмом. Також зараз розповсюджена практика переводити почерк на трафарет, щоб зробити напис почерком мами чи бабусі.
"Часто люди заходять і кажуть: я щось хочу. Ми сідаємо і обираємо. Це найприкольніші клієнти", – розповідає Ірина.
Можуть принести щось і попросити додати напис чи змінити колір. Є майстри, які роблять індивідуальні ескізи, якого точно ні в кого не буде. Але частіше, звісно, приходять з готовими ескізом і кажуть: "Ось це, ось сюди".
Зазвичай для підготовки ескізів треба час. Ірина любить працювати з ними на самоті. Все ж це творчий процес. Потім ескіз відправляють клієнту, а клієнт може вносити декілька ітерацій правок.
"Але якщо треба просто щось змінити в готовому ескізі, то це робиться без проблем. Це не особливо про творчість, а про заміну деталей", – говорить вона.
Я розумію, що теж щось хочу, проте в голові немає ідеї, яку б я виношувала роками. Це вже точно не острів Зміїний з популярним виразом, але досі щось патріотичне. Часу на роздуми небагато, тож обираю найпростіший варіант з можливих – жовте і блакитне сердечка.
Прошу намалювати свій ескіз сама. Нехай вони будуть не зовсім рівні, неідеальні, можливо, навіть трішки кривенькі, але точно унікальні, бо мої.
Наступний крок: роздрукувати ескіз на принтері, схожому на копірку, яка була в дитинстві, і можна приступати до справи.
Поки ескіз друкується в різних розмірах, щоб приміряти на тіло і визначитись, куди ми будемо це набивати, Ірина розповідає, з чим їй доводилось працювати. В якості дипломної роботи вона, наприклад, набивала портрет Кіану Рівза на нозі! А у них в студії був клієнт з США, який набивав кілька портретів акторів старого Голлівуду. Дівчата портрети хлопців, а хлопці портрети дівчат зараз не набивають. Все більше по знаменитостях.
Також вона ділиться тим, що зміст татуювань стерся. Раніше кожне зображення несло якийсь сенс, зараз же кожен просто набиває те, що йому подобається.
Так само часто люди приходять перекривати так звані "партаки молодості". Щось стареньке, що вже попливло і вицвіло. Найчастіше, чомусь, це леви і тигри. З метеликом на поясниці поки ніхто не звертався.

Як набити своє перше татуювання. І друге

Існують правила підготовки до татуювання. Які ти не можеш виконати, якщо вирішуєш зробити татуювання спонтанно, але загалом добре було б, наприклад, за тиждень почати зволожувати шкіру в тому місці, де планується малюнок, уникати лазерних процедур, а також за можливості не вживати напередодні алкоголь, каву та енергетики. Що ж, тут я впоралась десь на 4 бали з 5.
Ми приміряємо татуювання, стираємо, приміряємо наново, зменшуємо розмір.
"А буває так, що людина передумує прямо в процесі?" – питаю я, згадуючи голки, з якими працювала годину тому.  В практиці Ірини такого ще не бувало. Що ж, не хочеться стати першою.
"А буває так, що людина хоче щось змінити в ескізі прямо в процесі?" – питаю я, дивлячись на свої кривенькі сердечка. Ірина каже, що таке буває і це нормально.
"Зазвичай, це якось прикольно виходить, а не дратує. Не так як на ескізі, більш індивідуально. Це творчий процес", – ділиться вона. – "Люди різні. Хтось може прийти спонтанно, бо вирішив. В когось дистанція між тату може бути 10 років. Найстаршій моїй клієнтці – 60 років, вона все життя мріяла про татуювання, але чоловік був проти, аж ось чоловік помер, і вона зробила собі татуювання – колосок на руці".
"А буває так, що людина щось набила, пожила з цим трохи і приходить зводити тату?" – питаю я, бо згідно зі статистикою, 23% людей шкодують про свої татуювання.
Відповіді на це питання Ірина не знає, бо виведенням татуювань займається інша людина, тож якщо тату приходять зводити, майстри про це навіть не здогадуються.
Я дивлюсь на підготовлене стерилізоване місце, за яким відбуватиметься процес.
Інколи зібрати робоче місце і все стерилізувати займає більше часу, ніж саме  нанесення татуювання, яке займає кілька хвилин. Великі ж татуювання можуть розтягнутись і на 10 сеансів, тобто 10 повноцінних робочих днів майстра.
Знеболювальне тут також не рекомендується. Від нього шкіра дубіє, і гірше входить пігмент.
"Ви хочете лише контур, чи заповнювати кольором?" – питає Ірина.
"Давайте вирішимо в процесі", – невпевнено відповідаю я, підсвідомо вже знаючи відповідь.
Щодо фарби, то є нюанси. Наприклад, вона точно гіпоалергенна, тобто навіть такі алергики як я можуть набивати татуювання, проте колір на тілі може відрізнятись від кольору на шкірі, в залежності від пігменту шкіри.
Спойлер, але те, що спочатку виглядало як намальоване гелевою ручкою, вже за декілька годин стало звичайними кольорами.
Про що точно треба сказати, так це біль. Чесно кажучи, я очікувала більшого. Спочатку було десь 3,5 з 10. Потім, коли наводили контур вже по вже травмованій шкірі, тверда четвірка.
Це точно менш боляче, ніж стоматолог, який чистить тобі канали без наркоза. І десь приблизно так само боляче, як дряпає кіт.
Я жодного разу не крикнула, чим розчарувала фотографа.
Треба бути готовим, що в процесі може виділятись кров і сукровиця. Тому якщо людина боїться виду крові – краще дивитись кудись в бік, в телефон, відволікати свою увагу різними способами.
Мій процес зайняв до 5 хв. Після нанесення тату закривають спеціальною заживлюючою плівкою, яку треба носити 3-5 днів, або поки не відпаде. Потім ще 2 тижні татуювання треба зволожувати. Офіційно процес заживлення завершується через 28 днів, за цей час зі шкірою відбуваються всі регенеративні процеси.
З кольоровим (та і будь-яким) татуюванням не рекомендують засмагати, відвідувати водойми, бані, сауни та солярії. Нічого з цього я і так не планувала робити в найближчому майбутньому.
Я дивлюсь на свої сердечка і думаю: а правду кажуть, що на це швидко підсідаєш. Де перше татуювання, там і друге. Що ж, побачимо, як швидко з’явиться третє. Можливо, через 10 років, можливо, ніколи, а, можливо, у найближчому майбутньому.
VEAN tattoo можна знайти не лише майже в кожному куточки України, але й в Литві, Німеччині, Чехії, Польщі, Латвії, Нідерландах, Англії, Іспанії, Болгарії та Угорщині. Тож де б ви не були завжди є можливість зробити патріотичне і не тільки тату.