Віце-прем'єр Кузьмук обожнює грати з дружиною в дурня

Нинішній віце-прем'єр Олександр Кузьмук, у минулому двічі міністр оборони, за своє життя змінив вісім шкіл. А все його дитинство як сина фронтовиків пройшло у гарнізонах.

Власне, бачити сина військовим батьки особливо не мріяли. Проте, Кузьмук дослужився до генерала армії України. Але при тому, що Олександр Іванович добрався до посади віце-прем'єра, на прем'єра він не претендує – не здужає.

"Знаєте, якби мені сьогодні запропонували попрацювати дільничним міліціонером, я б цю роботу не подужав. У мене немає необхідного досвіду", - додав він на пояснення в інтерв'ю "Фактам".

Зате прекрасно справляється Кузьмук з городом: "Знаєте, мені навіть сусіди давали потримати в руках насіння, щоб краще росло". У Кузьмуків, до слова, є ділянка в одинадцять соток.

До речі, про дружину. З нею стосунки Кузьмука особливою романтичністю не відрізняються. Яка романтика, коли познайомилися майбутня подружня пара у 9-ому класі, у Чернігові.

"Обоє захоплювалися музикою, спортом. І от вже 34 роки ми не розлучаємося. А одружилися, коли я був курсантом харківського військового училища", - додав віце-прем'єр.

І, що кумедно, у справах сімейних Олександр Кузьмук безпроблемно дозволяє дружині верховодити, такий от розподіл ролей.

"Генерал - я. А от хто головнокомандуючий, отут питання. Моя дружина в родині завідує абсолютно всім! І дуже давно. Я не тільки з цим змирився, а відразу прийняв ці правила. І не помилився", - зізнався він.

До речі, костюми Олександру Івановичу підбирає саме дружина: "Винятково вона, але за моєї присутності".

"Правда, для мене похід по магазинах - каторга! А якщо ще що-небудь приміряти потрібно... Це не тільки каторга, але й страшні примусові роботи", - жаліється вусатий генерал.

А за таку турботу дружина віце-прем'єра одержує щороку те саме: "На всі свята я дарую їй те саме - своє серце. Але на додаток якесь "навантаження" має бути".

"Моя дружина дуже любить парфуми. Тож на минулий день народження я їй їх подарував. Вибирав сам, щоправда, радився по телефону з дочкою", - зізнався він.

Наразі у пари Кузьмуків двоє дітей: "Син Іван – (народився) перед закінченням училища, а Марія - через десять років. Зараз вони зовсім дорослі".

Так, син Олександра Івановича - військовий лікар, працює в шпиталі. А дочка в 2007-ому стала бакалавром міжнародного права в інституті міжнародних відносин.

"Я довіряю своїм дітям і не думаю, що вони стануть "розмахувати" прізвищем батька. Не буду говорити, що вони не їздять на машинах. На те я й батько, щоб допомагати ім. Але нічого зайвого в них немає. Більше того, коли я пропоную їм гроші, часто чую: "Спасибі, тату. Нам не треба, у нас є", - каже віце-прем'єр.

Крім роботи і дітей у житті Кузьмука, природно, є ще дещо. У тому числі у віце-прем'єра завжди знаходиться час на відпочинок і хобі:

"І не вірте тим посадовим особам, які кажуть, ніби в них немає вільного часу. Його немає у того, хто не вміє працювати... Мені його вистачає і на родину, і на захоплення", - заявляє він.

Причому його захоплення, за словами самого Кузьмука, укладаються в самий стандартний набір: "Іноді ввечері з дружиною граємо в дурня. Це для нас дивовижне задоволення. Не граю ні в гольф, ні в теніс. Тож до аристократа з повним набором захоплень не дотягаю. А от полювання і риболовля - це так! Це моє".

"У моєму службовому літаку під диваном завжди лежали снасті", - зізнається Кузьмук на підтвердження своєї давньої пристрасті.

Також особливі почуття викликає у віце-прем'єра і полювання, особливо його багаторічний мисливський колектив: "Адже полювання це не просто стрілянина. Це і посиденьки за столом, і мисливські байки..," – замріяно розповідає генерал.

"Леонід Макарович Кравчук... наш чудовий співтовариш, якщо його немає, то й полювання немає. Віталій Хомутиннік, Таріел Васадзе, Сергій та Олександр Буряки (народні депутати), Дмитро Рудковський (перший заступник керівника апарата Верховної Ради)", - продовжує розкривати карти рибалка-мисливець.

"А торік у мене був дуже гарний трофей - кабан на 212 кілограмів. Але найважливіше, що я його підстрелив з відстані 165 метрів. Незважаючи на те, що звір біг, я поцілив йому прямо у вухо. Полювання - це мистецтво", - каже натхненний Кузьмук.

Фото ""Факты","УНІАН", "Бульвара Гордона" та інші.