Бродський: Я любив розважатися, забиваючи цвяхи в машину і сервант

Персона Михайла Бродського впадає в око не лише завдяки габаритам скандального політика, а й, передусім, завдяки його іміджу. Саме його київський мер Черновецький, не підбираючи слів, позбавляв голосу за "нахальну морду".

ТаблоID поспілкувався з "вибухонебезпечним" політиком та з'ясував, що радикалізмом він відрізнявся ще в дитинстві, коли забивав цвяхи у домашні меблі.

– Пане Бродський, розкажіть, де ви живете?

– У селі Віта Поштова під Києвом. Я сам собі збудував будинок, це зайняло десять років. Він дуже гарний, схожий і на італійський, і на баварський. Там само я і прописаний.

– Будинок схожий на італійський, бо ваш улюблений курорт для відпочинку - Італія?

– Італія! Лідо де Езоло, Венеція…

– А як щодо Сардинії, куди зараз модно їздити серед українських політиків?

– На Сардинії – понти і тільки! Номер коштує дві-три тисячі доларів за ніч! І нема чого там робити.

Одного разу на Сардинії стався такий випадок, мені розповідали... Уявляєте, триста яхт, усі ці мільйонери сидять на березі, обідають. І отут їхав тендер – гумовий човен на моторчику – а жінка вийшла з яхти поплавати, але не викинула буї. І її вдарило лопаттю мотора по голові. Нещасну витягли на берег, і от на очах у всіх цих мільярдерів вмирає людина! Ні гроші не рятують, ні яхти, ні понти...

– Який подарунок, з тих що робили вам, запам'ятався більше за все в житті?

– Велика-велика дерев'яна машина. Перед очима картина з дитинства – відкриваються двері у нас у квартирі на Сталінці, папа приїхав з Ленінграда з відрядження і за спиною в нього величезна-величезна дерев'яна зелена машина. Я сідаю в кузов і забиваю в неї цвяхи. (Сміється) Ну, мені дозволяли це робити – я цвяхи забивав і в сервант…

– Ваша улюблена марка одягу?

– Paul and Sharks. Тільки в цій марці можна зустріти мої розміри.

– Який у вас годинник?

– "Breguet" за 20 тисяч доларів. У мене ще є "de Grisogono" за 6 тисяч і "Franсk Muller" за 12 тисяч.

– А автомобіль?

– Люблю Тойоту – у мене "Лендкрузер" і "Камрі".

– Самі їздите за кермом?

– Я їжджу тільки в Італії.

– Ваша улюблена музика?

– Італія, Челентано…

– Яку останню книгу ви прочитали? Чим взагалі зачитуєтеся?

– Останнє, що я прочитав – ще раз перечитав історію Столипіна. Я народився з ним в один день. Мені було цікаво, чому його все-таки вбили.

Його убили через те, що, якби його реформи до кінця втілилися в життя, і він створив би дрібного власника, дрібного фермера, дрібного крамаря, тобто середній клас, у Росії не відбулася б революція. Вона б не була підтримана жебраками, які втілили гасло "грабуй награбоване".

І Столипіна вбили для того, щоб він не закінчив свою реформу і щоб у 1917 році зробити революцію. Це його слова! Його дочка процитувала батька: "Мене вб'ють, щоб я не закінчив реформи, і щоб у Росії усе-таки відбулася революція".

...Я дуже люблю читати, у дитинстві читав ночами, мама мене карала за те, що я читаю в туалеті.

Перше, що я прочитав після приходу Ющенка до влади – я перечитав Макіавеллі "Государя". Ющенко порушив усі принципи, і тоді я відразу попередив Тимошенко: "Юля, йому хана!".

У "Государі" є чітка схема: якщо ти тяжко виграв владу, за допомогою союзників, в оточенні ворогів, то ти повинен виконати три принципи. Перше – нагородити усіх, у першу чергу своїх союзників, а не членів команди, щоб усі були задоволені. Тому що, якщо вони від тебе підуть, то вони приєднаються до ворогів, і ти залишишся в меншості. Тому саме твої союзники можуть стати для тебе найзаклятішими ворогами.

Другий принцип – покарай ворогів до самого кінця. Так покарай, щоб вони не могли піднятися. Тому що, піднявшись, вони тебе знищать. І третє – обмеж вплив великого сусіда. Ющенко у відносинах з Росією цього теж не зробив.

– Як ваш нинішній фінансовий добробут? Зараз же всі подають декларацію про доходи...

– Я ще не подавав.

– А скільки у вас там буде записано?

– Ви знаєте, у мене адвокат закінчує це питання. Як тільки підпишу декларацію, я вам дам копію.

– Але 2006 рік був для вас успішним чи провальним?

– Міг би бути краще... От у 2007 році в мене усе буде добре! Я цього року виставив на продаж акції кількох компаній.

– Яких?

– Це – комерційна таємниця, боюся втратити ціну. Я в одному банку міноритарний акціонер, у мене там трошки – 15%. Думаю, за кілька мільйонів я зможу продати акції.

Ще я акціонер у дуже маленькій страховій компанії, на кілька сотень тисяч. Тобто цього року хочу сконцентрувати капітал і перебудувати фабрику з виробництва матраців.

– У Черкасах?

– Вона розташована й у Києві, і в Черкасах. І я хочу туди зараз вкласти гроші і зробити велику серйозну фабрику європейського рівня, щоб почати експортувати матраци в Росію.

– Ви хочете перенести фабрику з Києва в Черкаси, а на її місці в столиці набудувати багатоповерхових будинків?

– У мене київська фабрика стоїть на смітнику! Можемо поїхати, я покажу, це на проспекті Науки. Там реальне заасфальтоване сміттєзвалище, на якому стоять павільйони, які поступово осідають, а ми їх цементуємо, бетонуємо...

– Скільки ви будете коштувати після цих продажів? 10 мільйонів доларів, або 20, або 50?

– Я нещодавно читав у якомусь журналі, що бренд "Венето" коштує 75 мільйонів доларів! А скільки коштує сайт "Оглядач"? Мені говорили, що 10 мільйонів!

– Ви ходите в кіно?

– Ні, взагалі не люблю кіно дивитися. Люблю дивитися старі сентиментальні фільми і тільки ті, які добре закінчуються.

– І що вам нагадує те, що відбувається навколо? "Еммануель" або "Дон Кіхота"?

– Я думаю, що це "Золоте теля", яке плавно переходить у "12 стільців". І закінчиться все сакраментальною фразою: "Збулася мрія ідіота!".