Я підійшов до Жванії і кажу: "Дай мені кредит, бо немає грошей купити машину" – Безсмертний

TabloID продовжує запрошувати в гості відомих політиків. Останнім часом в центрі уваги перебувають події в "Нашій Україні". Особливо багато зауважень і критики випало на долю Романа Безсмертного.

Сьогодні у нього день народження, йому виповнюється 41 рік.

TabloID публікує інтерв'ю з іменинником, в якому він розповідає про хобі, друзів та інші особисті речі.

– Романе Петровичу, яке у вас хобі у вільний від політики час?

– Сад, вазони. Вазонів дуже багато, я навіть кількості їхньої не знаю… Думаю, сто штук уже є. Вони стоять у квартирі скрізь: на вікнах на підлозі, на підставках.

Найбільше у мене гібіскусів (китайська троядна). Коли я був у Європі, на Кріті, просто нарізав черенки і перевозив їх в Україну. У мене дуже багато різних видів китайської троянди. Ними засаджую клумбу.

У саду в мене дуже багато плодових дерев, більше сотні: груші, яблуні, дуже багато сортів кущів і з півночі, і з півдня. Від жимолості, яка росте на півночі – до кизилу, який росте в Криму.

А у квартирі в мене є унікальні речі – кімнатний гранат, кімнатний інжир і окремо виведені нашими генетиками кімнатні сорти лимона. У цьому році я вже зібрав урожай кімнатного гранату. Їх можна їсти – це звичайні плоди, як і інші.

– Варення з цього робите чи продаєте?

– Ні, ми просто роздаємо. Ніякої торгівлі немає...

– А якихось тварин маєте?

– Дуже люблю собак, у мене їх дві – ротвейлер Боні та східноєвропейська вівчарка Алан. А ще в мене є кролик Вася. Він дружить із крольчихою Даною, причому це все відбувається у моїй квартирі. (Сміється)

Цього року вивелося четверо кроленят. Двох ми віддали сусідам, двох завіз до мами на село.

Це голландські декоративні кролі. Ще у квартирі є акваріум 700 літрів на сім рибок.

А ще в мене є два барани, три кози, троє свиней, дві цисарки, із півсотні курей, вісім качок–шипунів і біля трьох десятків кролів породи "Сірий велетень" – але все це у мами в Мотижині. Ще є маленький ставок з рибою – скоріше навіть калюжка.

– Які книжки ви зараз читаєте?

– Це гріх, я чесно кажу – але останній раз я заглядав у книжку місяців п'ять тому, ще до коаліційних переговорів. Я відчуваю цю проблему, бо мова стає бідною, невірний підбір слів.

В основному я читав класиків. Останнім часом перечитував казки Салтикова–Щедріна, це нагадувало і дитинство, і шкільні роки... Читав речі, пов’язані з українським відродженням.

Щось мене кинуло на Шолохова, я дивився в останній раз "Підняту циліну" і "Тихий Дон". Потім подивився фільм російський "Гетьман", чи як він називається.

В останні роки намагався читати японську китайську лірику.

– У вас є улюблене хоку?

– Ні, такого немає. Воно з точки зору слов'янського підходу неструктуроване, нецілісне, фрагментарне, що іноді смієшся над цим. Але іноді є такі фрази, що просто шокують рівнем узагальнення і точністю висловлювання.

– А в кіно ви ходите?

– Якщо дивлюсь фільми, то на DVD. Серед улюблених можна виділити "9 рота", "Грозові ворота", "Прорив".

– А якісь події ототожнюєте з політикою?

– Ні. Таких речей немає.

– Розкажіть, коли ідуть, наприклад, коаліційні переговори – чи вставляєте якісь фрази, чи спливають аналогії з кіно чи книгами?

– Таких випадків дуже багато. Коли йдуть перемовини, я їх завжди звожу на якісь історичні паралелі. Багато вже забув, але дещо пам’ятаю.

Мене запитують, як буде працювати президент Ющенко і прем’єр Янукович, адже під час виборчої кампанії вони були майже ворогами? Я кажу: "А як працював Бісмарк з Вільгельмом?" Вони там зустрічалися за всі роки, може, сім разів. Один – імператор, другий – канцлер, але ж працювали! Є ще багато речей, які мають історичні паралелі.

– А буває, що ви щось цитуєте, а цитати хтось підхоплює?

– Можу сказати, з ким можна працювати у цьому відношенні – з Морозом (спікер парламенту). Він знає дуже багато речей, особливо літературного плану, які мені відомі, які я читав.

Тому дуже часто, коли говоримо про щось, можемо згадувати фрагменти якихось романів, скажімо, Загребельного. Були такі моменти - говориш щось і бачиш, як воно перегукується з твоїм візаві.

З Януковичем дуже складно говорити на цю тему, бо він, в основному, вдається у свої життєві спогади.

Тимошенко живе сьогоднішнім днем, тому говорити про якісь історичні паралелі... Хоча у неї фрагментарно видна начитаність окремими авторами.

Я майже переконаний, що тема солідаризму в минулому році була навіяна Тимошенко якимось конкретним твором. Може, це Габріель Д'Аннунціо – італійський поет, який є родоначальником поезії фашизму. Він був одним з улюблених авторів Гітлера.

– Хто ваші друзі, Романе Петровичу?

– У політиці? Хочу нагадати слова Черчіля: у політиці немає друзів і немає ворогів. Я можу сказати, хто є моїми друзями в житті. Серед них на сьогодні, окрім Жванії, я нікого не бачу.

– А хто ваші куми?

– У політиці в мене немає кумів. Мої куми - це люди, яких ви не знаєте. Це - звичайні родичі.

– Який подарунок, який ви зробили, або вам зробили, найбільше вам запам’ятався?

– З усіх дарунків, які мені дарували, я запам’ятав три картини роботи Анатолія Кінаха. Це акварель – види Києва.

Я ніколи не бачив, щоб Кінах це робив, але на звороті - його авторський підпис. Це було, коли мені виповнилося 33 роки. І, чесно кажучи, за 7 років мені не з руки підійти до Анатолія Кириловича і запитати: "А ви продовжуєте це чи ні?".

– Він, коли дарував, сказав, що це його робота?

– А я пам’ятаю? Це маленькі акварелі такі, які мене вразили...

– Де ви любите відпочивати?

– У мами в саду.

– А курорти?

– Ні. Найкращий мій відпочинок – це коли я в саду. Роблю щось тихенько сам...

– У вас є улюблена музика?

– Пам'ятаю, як у 2003 році я отримав подарунок від Олега Івановича Чорноусенка (депутат, пізніше - начальник управління СБУ в Київськиій області). Він подарував мені антологію класики, близько п’яти десятків дисків.

Лише в минулому році я закінчив їх слухати по першому колу. Взагалі, коли я відпочиваю ввечері, то на всю дурь включаю класичну музику і одягаю навушники.

– Якими автомобілями ви користуєтесь?

– Є три автомобілі – це "Mercedes", "Toyota Camry" і стара "Honda Legend" 1986 року, її я бережу як раритет.

– Ви на всіх трьох їздите?

– Моя машина одна – сріблястий "Mercedes".

– Якому одягу ви віддаєте перевагу?

– В робочий день – класичному.

– А які бренди носите?

– Це не має ніякого значення. Коли я одягаю і бачу, що це, як зараз, галстук "Brioni"… його вже треба викинути… (Безсмертний дивиться на витяжки на краватці) - це не має ніякого значення. У мене стандартна фігура, як ото взяв сокиру і вирубав.

Я заходжу, наприклад, в магазин і кажу – ріст 1 метр 74 см, четвертий розмір. І коли мені приносять пачку костюмів, то немає такого, щоб він на мені виглядав не так.

– Який у вас годинник?

– Такий же, як той, що висмикувала з рук у Піскуна Юлія Тимошенко.

– А де ви такий взяли?

– Годинник мені подарував Жванія. Йому вже десь роки чотири, але я ціную подарунок цієї людини і сам годинник.

– В якому районі ви живете?

– Я живу біля палацу "Україна" на вулиці Ковпака.

– А є у вас якийсь бізнес?

– Ніяким бізнесом я не займаюсь. Після смерті батька в минулому році залишилася одна проблема: я знав про те, що він був тримачем певних акцій, і зараз я їх шукаю, щоб вони ніде не виповзли.

– На які ж тоді гроші ви живете?

– За рахунок депутатської зарплати. Якщо вас цікавить питання, звідки моя машина? Це - кредит. Як отримав квартиру? Це був кредит Ощадбанку, який я взяв на сім років і тільки-но виплатив. У минулому році взяв кредит у "Діамант-банку" (який пов'язують із Давидом Жванією) і купив машину. Зараз розраховуюсь.

– Виходить, ви брали кредит у Жванії?

– А як же? Я тоді був у наглядовій раді Ощадбанку, просив їх, щоб вони дали кредит на сім років, бо треба було житло...

А зараз я підійшов до свого товариша і кажу: "Дай мені кредит, бо в мене немає грошей купити машину". Тож тепер виплачую...