Червоненко про те, як підкладав бомби і давав хабар

Шеф з підготовки до Євро-2012 Євген Червоненко розповів, як дав перший у житті хабар, як тікав від каталажки та про сімейну традицію Червоненків, пов‘язану з оселедцем.

"Перший мій найяскравіший дитячий спогад - це дві няньки, Клава і Нюся, які запихали у мене їжу. Я їв усе підряд, взагалі, як і зараз, не гурман. Але досі не переношу манної каші і кип'яченого молока з пінкою. Мене краще вбити одразу, ніж змусити це їсти", - зробив перше зізнання кремезний гонщик в інтерв‘ю журналу "Публичные люди".

Наступний сильний спогад із дитинства для Червоненка - автомобіль "Волга" першого випуску - із зіркою й оленем: "Я був першим серед всіх онуків, улюбленцем, тому мені дозволяли їздити на цій "Волзі" на передньому сидінні, на штурманському місці, - я стояв і тримався за торпеду".

Євген Альфредович народився у Дніпропетровську, виховувався в основному дідусем-бабусею. Каже, батьки весь час були зайняті. Причому сім‘я у Червоненків була дуже забезпечена. Дід займав високі посади, по суті, він був, за словами політика, ледве не "наркомом вугільної промисловості Казахстану".

"Наскільки я знаю, мій дід - родич Самуїла Яковича Маршака по материнській лінії. Батьки жили тоді у комуналці у робочому районі, а в діда була величезна красива квартира у професорському будинку на розі вулиць Короленко і Чкалова, навпроти КДБ. У гастрономі через дорогу працювала дружина Брежнєва - касиркою..," - згадує Євген.

Дитячі садки і піонерські табори Червоненко, за його зізнанням, дуже не любив. "По закінченні першого класу я утік з піонертабору в Криму. Сам організував втечу, і мене піймали вже у поїзді-товарняку, коли я виїхав досить далеко. Міліція виловила і повернула назад, батьків викликали в табір..," - розповів він.

Також екс-губернатор розповів, що не любив у школі "всіх цих комсоргів-підлиз". Щоправда, сам якийсь час був комсоргом збірної СРСР з автоспорту - доти, доки його не вигнали з комсомолу.

"Погодився ним стати тільки тому, що інакше мене не випустили б за кордон - я єврей, а тоді діяла п'ята графа", - пояснив цей момент свого життя Євген Альфредович.

Що ж до домашнього виховання, то, за словами Червоненка, били його не часто - ремінцем усього кілька разів.

"Ми одного разу у дворі з пацанами кішку пофарбували, другий раз - комусь в око дав надто сильно. Пам'ятаю, у класі 3-му або 4-му згоріла моя перша ондатрова шапка. Зайнялася трансформаторна підстанція у школі, а я шапкою її гасив. От за це я одержав!" - пояснив Червоненко.

Причому карала в основному мама. Червоненко каже, вона у нього сувора. "Тато на роботі був начальником, а вдома - дуже спокійною і доброю людиною. От мама - та прихильниця тоталітарного режиму, і її думка завжди була авторитарною", - сміється політик.

Батька, за словами Червоненка, практично до розвалу Союзу не випускали за кордон, хоча він був "найвідомішим ученим": "Я бачив, як бездарності, але з "правильною" національністю, їздили з його доповідями, скажімо, у Канаду. Тому мені мама буквально втовкмачувала - життя любить перших! Бог любить перших! Ти маєш бути на дві-три голови вище всіх!"

А серед сімейних традицій родини Червоненків однією з найстійкіших були сімейні обіди - з оселедцем: "В однієї або другої бабусі збиралася вся родина, завжди на столі був оселедець, від цього пішло, мовляв, у родині Червоненка без оселедця взагалі за святкові столи не сідають".

Улюбленою ж іграшкою Євгена у дитинстві був, звісно, автомобіль. "Як і зараз, у мене їх декілька, і я їх всіх люблю. Пам'ятаю, мені привезли з Франції металеву модель автомобіля з дрібними деталями. Це був "Renault" сірого кольору. Я його беріг, хоча у дворі мені ледь не півцарства пропонували. Бійки були, але він все одно залишився у мене", - розповідає він.

"А якось татів заступник привіз мені з Куби годинникову бомбу, я любив її підкладати бабусям і дідусям під час застіль. Лунав гуркіт - і я йшов у куток..," - розповідає розбишака Червоненко.

А перший свій хабар Євген Альфредович дав, коли був ще дитиною: "Пам'ятаю, що перший хабар я дав учительці з біології - гербарій. З біологією в мене ніяк не складалося, і я приніс гербарій, типу для прикраси кабінету, кажу: "Поставте п'ять, щоб загальний вигляд табеля не псувати". Але вона мене жахливо не любила..."

Проте те, що Червоненко був ботаніком від навідріз заперечує. "Те, що я не ботанік, - це точно. У 8-му класі ми з хлопцями організували перший вокально-інструментальний ансамбль. Пам'ятаю, що першою піснею на концерті виконували "Полечко-поле".

"У нас у дворі, на вулиці Полігонній, була своя компанія, і ми влаштовували бої. Я був одним із заводіїв, входив у таку раду вождів. У мене було багато друзів, за всіх я заступався", - поділився Євген Альфредович.

До речі, щодо фізичної підготовки, то Червоненко почав займатися плаванням з першого класу. Каже, практично досяг рівня кандидата у майстра спорту, але у 7-му класі занедужав на жовтяницю і припинив заняття.

"У 10-му я зайнявся бадмінтоном - це виявилася дуже тяжка гра. Мене в бадмінтоні підводила печінка, я не витримував по три гейми поспіль грати", - зізнався він.

Окрім того, попри те, що маленький Червоненко був улюбленцем сім‘ї, йму не все давалося за так. Євген Альфредович навіть побідкався, що коли він вже був майстром спорту з раллі, йому все ще не давали батьківську машину. Хоча його брат Ігор міг брати авто нишком.

За матеріалами журналу журналу "Публичные люди"

Фото з особистого архіву Євгена Червоненка з сайту "Публичные люди", фото Федора Копєйкіна, фото "Львівської газети" та фото www.svitske.tv