Ганна Герман: "Хлопці по черзі бігали до мене додому"

Як розповіла депутатка в інтимному інтерв‘ю "Дусі", виховувала її бабуся, бо батько рано помер, а мама багато працювала, їздила.

"Народилася я в селі, а в селі діти працюють на городах, допомагають. Моя бабця була освічена жінка. Вона закінчила гімназію і писала листи для всіх в окрузі. І вона ж привчила мене читати. Я навчилася читати трохи пізніше, ніж ходити. Вже у 6 років я читала досить серйозні книжки", - згадує Герман свою "передісторію".

На дачі у Герман, внизу, стоїть такий бамбетель - дерев'яна канапка, яку вона спеціально відтворила для спогадів. В дитинстві, як розповіла регіоналка, вона лежала на такому бамбетлі й читала книжку. А поряд неї сиділа бабця, гладила її однією рукою і читала свою книжку.

"Я вам змальовую літній ранок, коли всі працюють на городах. І от прибігає до нас сусідка (а в селі не прийнято стукати, просто люди заходять без стуку, відкривають двері: Слава Ісусу Христу!) і каже: "Ой-ой-ой, тої вашої дівчини ніхто заміж не візьме. Всі діти людські по городах, допомагають, а вона тільки читає і читає", - згадує охання сусідських бабів депутатка.

На це бабця Герман, за словами Ганни Миколаївни, спокійно відповіла: "Не журіться. Знайдеться таке глупе, що і то купить" "Я цю фразу завжди нагадую своєму чоловікові", - сміється соратниця Януковича.

Далі Герман продовжує: "Я читала запоєм і перечитала усі книжки, що були у сільській бібліотеці, десь вже у 7-му класі. Тоді у сільських бібліотеках були дуже добрі книжки, і мені давали стільки, скільки знесу".

"Бібліотекарка вже навіть втомилася від мене, я брала абсолютно все, незважаючи на те, що вона казала, що такі книжки дітям не можна. Я у 6 класі, наприклад, читала Дідро. Розказую це, щоб вам було зрозуміло, яка страшна каша була в мене у голові", - пояснює вона такі ретельні книжні оповіді.

"Тоді я стала їздити до районної бібліотеки. Моя мама на той час була директором районного будинку культури, і я мала доступ і до тих бібліотек. Словом, усе, що було в окрузі, я до кінця школи перечитала. Тому дуже легко вступила до університету", - хвастається Герман.

Ось тому, запевняє депутатка, вона й мала в селі таку погану опінію, що ледача - бо не працює на городі, не заганяє курей...

"Я, правда, любила пасти корів, бо там можна було читати. Словом, я ніколи не вміла і не хотіла себе змушувати до чогось - робила тільки те, що мені подобалося. Мушу любити те, що я роблю. Або не роблю нічого. Я - дитя природи", - зізнається вона.

Змінювати, ламати Ганцю ніхто й не ламав. Бо, як вона каже, з нею абсолютно нічого не можна було зробити.

"Єдині люди, що мене розуміли, то моя бабця та мій батько. Він навчив мене водити мотоцикл, коли мені було 12 років. У 60-х роках - дівчинка у селі і мотоцикл. Я водила мотоцикл, їздила на конях", - веде далі Ганна Миколаївна.

"Я була авторитетом серед місцевих хлопців, бо їздила на мотоциклі", - запевняє Герман. Також жінка розповіла, що завжди все забувала вдома: щоденника, ручку, зошит:

"І хлопці по черзі бігали до мене додому і приносили те, що я забула. І був такий хлопчик, Олексій, він все бігав-бігав... Одного разу моя бабця йому каже: "Хлопчику, ну що ти її так слухаєш. Не слухай, бо вона тебе замучить" (сміється). А він каже: "Бабцю, я завжди її буду слухати, бо вона така гарна, як Матка Божа".

А потім, Ганна Герман, сміючись, скромно додала, що красунею ніколи не була.

Фото "Дусі"