52-річна багатодітна мама Наталія Бабічева про роботу моделлю, страх перед ін'єкціями краси та важливість не зупинятися

Уперше Наталію Бабічеву я побачила кілька років тому у рекламі бренду купальників її доньки Еліни. Поряд із молодими дівчатами красива білявка елегантного віку виглядала розкішно і впевнено. 

Потім обличчя Наталі почало з'являтися у кампейнах The Coat, Anabel Arto, Elena Reva, Gunia Project, Mast Have, Guzema і ще багатьох відомих українських брендів. 

Зараз Бабічевій 52 роки, у неї четверо дітей, міцний шлюб та улюблена робота, на яку вона колись наважилася проміняти кар'єру в банку. 

Як це - бути моделлю зрілого віку в Україні та чому важливо постійно навчатися і розвивати свою внутрішню красу, Наталія розповіла в інтерв'ю ТаблоID.

– Коли я вирішила брати у вас інтерв’ю, думала, що ви почали працювати моделлю вже у зрілому віці. А виявилося, ви все життя цим займалися. Розкажіть, як усе починалося? 

– Все почалося після того, як у 16 років я прийшла фотографуватися на паспорт. У радянські часи ти міг побачити себе на фото лише в ательє. І мені тоді фотограф сказав, що я фотогенічна. І запропонував мене пофотографувати. Тоді я і зрозуміла, що добре виходжу на світлинах. 

А моє захоплення модою почалося ще раніше. Тоді, щоб бути модною, треба було шити, бо красивий одяг ніде було взяти. Починала з "Бурди", бо там були розкішні викрійки. І так воно поєдналося - моє шиття і бачення, як це виглядає в журналах. 

Пам’ятаю, у 15 років вступила до технікуму і на першу стипендію купила німецькі каталоги Otto у мами моєї подруги за 50 рублів. Там було усе: і дитячий, і чоловічий одяг, і інтер’єр, геть усе. Він досі у мене є, цей журнал. Мене цікавило, як ці красиві люди потрапляють на сторінки. Але в ті часи у нас все це тільки-тільки починалося. 

До модельної школи мене затягнула дівчина, з якою я познайомилася на економічному факультеті в Києві, куди ми з чоловіком переїхали з Дніпра. Вона була вже досвідченою моделлю, працювала у Маші Манюк в "Лінії 12". І ось тоді я почала потихеньку підпрацьовувати моделлю. Це було вже після народження другої дитини, у 24 роки. 

– Доволі пізно як для моделі… І як ви все встигали з двома дітьми?

– Як згадаю, скільки всього ми тоді встигали! Діти були в садочку, і графік дозволяв. Після декрету я вийшла в банк, але паралельно працювала як модель. Бігала на кастинги під час обідньої перерви. У мене зарплата в банку була 50 доларів, а хостес десь на виставці за тиждень могли заплатити 500 доларів. Брала відпустку за свій рахунок, працювала на цих виставках. 

Через те, що мені було вже 24 і в мене було двоє дітей, західний ринок був для мене закритий. А по Україні потроху я брала участь всюди: Київстар, Галліна Бланка, Інтертоп тощо. 

Тоді я познайомилася з Владою Литовченко, яка була менеджеркою в "Лінії 12". І в мене з нею склався паззл. Вона мене дуже відчувала і завжди запрошувала на ті кастинги, де мене якраз і відбирали. А потім Владі запропонували стати директоркою французького модельного агентства "Карін" у Києві, і вона покликала мене. І так я залишилася з Владою на 12 років, з 28 до 40. Спочатку менеджеркою, а потім директоркою модельної школи.

Далі я завагітніла четвертою дитиною, і після пологів у мене була пауза в роботі 5 років.

– Як вам вдалося повернутися у цей бізнес після такої тривалої паузи?

– Якось я відчула, що хочу і готова працювати, і дала запит у космос. І ось я їхала в метро, і до мене підійшла дівчина, сказала, що я дуже підходжу для однієї зйомки. Так я дізналася про існування стокових фото і почала для них зніматися. Для мене тоді все це було новим. 

– Чим робота для стоків відрізняється від звичайних зйомок у рекламі?

– Не треба проходити кастинг. Теми всі різні. Наприклад, бізнеследі, або мама з родиною, або лікарка чи ще щось таке. І ці фото може купувати будь-хто по світу. Тобто бізнесу не треба замовляти фото, вони просто беруть на стоках те, що їм треба для реклами. 

Але мінус в тому, що ти не знаєш, де можуть з’явитися твої зображення. Ну в порно не з’явиться, але можуть бути якісь теми, які тобі не подобаються. Моє фото, наприклад, опинилося в чеському журналі в розділі про менопаузу. Але я нормально до цього ставлюся, це життєва ситуація. 

Ще мінус у тому, що фотографу капає відсоток за те, що його фото купують, а моделям платять лише за знімальний день. Все ж таки несправедливо. Але чим більше тебе купують, тим більше тебе фотографують. 

– Коли почалася ваша співпраця з відомими українськими брендами вже в якості моделі зрілого віку?

– Після того, як я наважилася зареєструватися в Instagram у 2020-му році. У мене був якийсь бар'єр. І ось коли я роки два вже знімалася на стоках, один фотограф мені сказав, що мене неможливо знайти. Мене шукали, але ніде не могли знайти контакти. 

Крім того, я зрозуміла, що моє портфоліо ніхто не бачить. І саме для цього я можу використовувати соцмережі. І як тільки я виклала, одразу мене запросила Катя Сільченко, потім Олена Рева, і так пішла естафета, і одразу ж додалися комерційні зйомки. 

– Ви повернулися після 5-річної паузи і після народження 4-х дітей. І вас майже одразу покликали зніматися у спідньому. Як ви почувалися перед камерою? Так само впевнено, як і колись, чи все ж таки щось змінилося?

– Звісно, коли ти виходиш з довгого декрету, з’являються комплекси, невпевненість. Тим більше, тепер все інакше, все, що ти знала, тепер не діє. Нові правила, нові люди. 

Ну і коли ти себе бачиш в молодості - це одне, а зараз ти зовсім інша. І ти можеш себе не сприймати. Я в житті не завжди собі подобаюся, але кажу собі, що поки запрошують - працюємо. І мені так цікаво зараз з молоддю. 

Молодь мене завжди підтримує. Звісно, я спочатку в куточок забилася, поки знімали молодих дівчат. Тебе ж всі розглядають, і я ж розумію - тут вени, тут целюліт. Звісно це все є, і я не виглядаю так, як дівчата. Але я все одно розумію, що “виглядаєш ти, Наташо, непогано. Тобі ж не 16. Рівняйся на свій вік 50+”. І тоді мене попускає. 

– Як ви підтримуєте форму? Розкажіть більше про своє харчування, б’юті-рутину.

– Найголовніше - це сон, лягаю спати о 22-й, намагаюся вечеряти до 18:00. У їжі переважають фрукти, овочі, сир, риба, горіхи. Я по життю більше люблю салати, на солодке мене менше тягне, от лише з віком стала його більше хотіти. Вранці п'ю склянку теплої води з лимоном, не палю, не п'ю алкоголь. На свята можу келих вина випити. А так я ніколи не мала зайву вагу. І нічого не робила спеціально. 

– Тобто це все-таки генетика?

– Так. Ну я намагаюся робити щодня руханку, легку на 20 хвилин. Дуже багато ходжу, не менше 10 тисяч кроків щодня. Люблю ходити, бо це час побути наодинці з собою, коли тебе ніхто не чіпає. 

Можна, звичайно, займатися спортом і виглядати ще краще. У мене тіло вдячне: якщо я хоч трішки займаюся пілатесом, чимось легким, то одразу є результат. Але у мене не завжди виходить, бо я постійно десь бігаю. З дитиною в школу - зі школи. До речі, ще одна причина виглядати добре - щоб не сказали, що за дочкою прийшла бабуся, а не мама. 

В обличчя нічого не колю. У мене такий страх з цього приводу. Боюся зробити гірше, ніж є. Хочеться старіти красиво, природно, поки що виходить. Справляюсь поки масками, кремами, роблю масаж обличчя. З віком почала все робити не поспішаючи, хочеться отримувати задоволення від процесу.

Коли душа в тебе на місці, тоді ти і виглядаєш добре. Я помітила, що навіть м’язи підтягуються, коли тобі добре. 

– Знаю, що на багатьох дуже вплинула велика війна, зокрема і на зовнішність. Ви у собі помітили якісь зміни? 

– Дивлюся на свої фото і бачу, що дуже змінилася. На початку війни дуже схудла. Якщо хтось їв, то я навпаки, у мене був ступор, я навіть себе змушувала їсти. І коли я дивилася на себе, бачила, що здала. 

На мене все це дуже впливає. Постійно сльози. Особливо Маріуполь. Багато моделей загинуло там... І був такий момент, який я постійно згадую. У нас була зйомка 23-го лютого, і ми сиділи з групою обговорювали, чи буде війна чи ні. І один чоловік сказав, що в нього батьки в Маріуполі, і вони весь час його мучать питаннями, що їм робити, як бути?. А він їм відповідав: вимкніть телевізор, нічого не буде. І наступного дня почалася війна. І я весь час думаю - чи встиг він їх вивезти.

– Ваш вік і досвід заважають чи навпаки допомагають у роботі моделлю? 

– Коли я вийшла працювати в 45, мій досвід вже нікого не цікавив. Я вже навіть не розказую, що раніше була моделлю. Усіх цікавить лише сьогодення. Тому я віддаюся потоку. Мені навіть подобається - ніби я нічого не знаю. І мені навіть цікаво поєднувати старий і новий досвіди. 

Але мій досвід дає впевненість перед камерою. Я відчуваю камеру. Єдине, що змінюється з віком - це моє тіло і гнучкість. Доводиться тренувати пластику. Особливо це стосується рук, вони дуже змінилися. У молодості як би ти не став - ти завжди прекрасний. А зараз треба працювати над своєю гнучкістю. 

Зате, працюючи з молодими, не думаєш про хвороби, про те, що вночі голова боліла. Ти заходиш в студію і про все забуваєш. А вдома часто прислухаєшся до себе.

Також я вчуся у молоді, заряджаюся від неї. Обов'язково мають змішуватися дорослі люди з молодими. У молодих людей є креативність, енергія, але нема посидючості та монотонності, які є у дорослих і досвідчених.

– Як зараз оплачується ваша праця? Можете назвати приблизні суми?

– Так як я - вже ж не початківець, фотографам зі мною легко. Мені не треба працювати над тим, як стати в кадрі, бо я це вмію. Тому гонорар виставляю собі відповідний. У мене хороші відгуки і репутація серед агентств. Це 2-2,5 тисячі гривень за годину. Залежить від умов зйомки. Якщо це всього година зйомки - то 4 тисячі. Іноді замовник сам пропонує гонорар, а я вже погоджуюся чи ні. Буває, якщо проєкт супер, то можу і без гонорара знятися. Або по бартеру.

– А як ви думаєте, чому саме зараз популярні моделі 50+?

– Мені здається, це теж пов’язано з Instagram і соцмережами. Люди ж різні дивляться, і товарів багато різних, на різний контингент і вік. Косметику показують для дорослих жінок, а рекламують 20-річні. Але це ж нечесно. І коли це нечесно, це не заходить. Те саме і з одягом. Красиво одягатися і виглядати жінка хоче в будь-якому віці. 

– Ви завжди почувалися красивою?

– Так, я завжди це розуміла. Зараз я іноді собі не подобаюся, але коли бачу результат, то мені подобається. Ну і якщо люди відбирають мої фото, значить це їм теж подобається. Але бувають внутрішні розбіжності. Хочеться гармонії. Іноді я бачу ці невідповідності зовнішнього і внутрішнього в собі та в інших. 

– І як ви відновлюєте цю внутрішню гармонію? 

– Я захоплююсь малюванням. Дивлюсь майстер-класи, повторюю, мене це заряджає, потім дарю ці картини. Малюю мастихіном і руками. 

Читаю багато літератури з психології, шукаю відповіді на свої запитання, намагаюся позитивно думати. Це, напевно, зараз найголовніше в наш непростий час. До церкви ходжу рідко, але молюся щовечора перед сном за дітей, сім'ю, дякую за все.

Ще я ходжу на акторську майстерність, бо відчуваю, що для відео мені не вистачає цих вмінь.

Заряджаюся, коли одна. Люблю бути сама, щоб на поличках в голові все розкласти.

– А як чоловік реагує на вашу роботу? Чи він ревнує чи навпаки - пишається вами?

– Ми 33 роки разом, і він завжди мене підтримував. Ніколи не забороняв, не ставив нііяких рамок. Не ревнував, але я і привід не давала. І завжди старалася сім’ю не ставити на другий план. 

Чоловік мною пишається, так. І я вважаю, що це один із секретів міцного шлюбу - щоб чоловік пишався своєю дружиною і навпаки. Якщо жінка не буде реалізована, вона доколупає свого чоловіка. Все ж таки соціум має важливу роль в житті жінки. 

– Яку пораду ви могли б дати жінкам свого віку?

– Найголовніше - не зупинятися на досягнутому. Не боятися розвиватися. Не боятися навчатися. Тому що у нашому віці дуже складно примусити себе вивчати нове. Не боятися помилятися, не боятися питати. От через те, що навколо мене багато молоді, вони мене всі повчають. Я прислуховуюся до них. 

Доросле покоління не хоче змінюватися. Бо ми звикли так - і все, от я така. У мене досвід. Але треба це переступати. Відсікти, наприклад, усе, що знав до 50, і не боятися вивчати з нуля. Вчити українську мову і не боятися, що тобі зроблять зауваження. Вибрати собі ту нішу, в якій ти маєш успіхи, і не пручатися. Я дуже довго пручалася, бо я ж була банківським працівником і трималася за це місце. А доля все одно тягнула мене в моделінг. І я думаю, правильно реалізуватися там, де тобі легко це дається. Де тебе Всесвіт приймає. 

– А що б ви порадили молодим дівчатам? 

– Що треба все ж таки розвивати душу. Краса з часом іде, цей процес неминучий. Якби я була зациклена на красі, мій чоловік, мабуть, би вже збожеволів. А ще треба жити у відрізку сьогоднішнього дня. Люблю цю фразу у Карнегі. 

Також раджу не порівнювати себе з іншими, а особливо з картинкою в соцмережах. Треба розуміти, що викладають найкраще, ви ж не знаєте, що там за картинкою. І чим більше красивого, тим більше явно чогось проблемного в людини. 

Тому молоді порадила б жити своїм життям, йти своїм шляхом, а не шляхом Маші чи Каті з Instagram, тому що ти ніколи не знаєш, що вони відчувають при тому, чого досягли.

А ще не бійтеся народжувати. От якщо бог дав, завжди народжуйте. Не бійтеся випасти з процесу. Якщо ти хочеш працювати, робота завжди тебе знайде. Я 5 років просиділа з Василісою. Якщо чесно, я думала, що все. А потім - раз, і робота з’явилася. І все вирулилося. 

Діти лише стимулюють. До дисципліни в першу чергу. Вчать нас багато чому. Так, складнощі будуть, але якщо чоловік вас підтримує, то якось впораєтеся. Головне, щоб чоловік брав участь в процесі. Щоб не бабусі чи ще хтось, а саме батьки. 

– Ви готові до того, що популярність на моделей зрілого віку може знизитися, і роботи стане набагато менше?

– Готова. У мене так завжди по життю. Завжди є маса інших занять. Онуки ще з’являться. 

– За що ви найбільше вдячні долі?

– Я всьому вдячна, навіть поганому. Бо коли щось погане відбувається в житті, це означає виток на розвиток чогось нового. Це я для себе зробила такий висновок. Коли ти починаєш розвиватися, то все покращується, навіть у твоїх дітей, бо вони бачать тебе і надихаються.