Бойфренд Ані Лорак навіть в туалеті не розлучається з піснями коханої

Близько року тому українська співачка Ані Лорак вперше з'явилася на люди в компанії симпатичного смаглявого мачо. Згодом з'ясувалося, що супутник Кароліни – турок Мурат, і що їхні стосунки зайшли так далеко, що незабаром гримітиме гучне весілля.

Ані і Мурат усе частіше бували разом на публіці, а у пресі навіть з'явилася інформація про офіційне оформлення їхніх стосунків. Проте згодом молоді люди нібито спростовували ці повідомлення, виправдовуючись, що живуть у громадянському шлюбі.

У суботу ТаблоID завітав до лаунж-бару, співвласниками якого є Ані Лорак та її бойфренд Мурат, в надії дізнатися, що ж таки є правдою в чутках про їхні стосунки.

Однак Мурат одразу поставив умову, від якої не відмовлявся ні на хвилину – не говорити про особисте. Самої Кароліни не було, тому її молодий чоловік розповів дещо про їхній заклад і про себе, а також провів невеличку екскурсію по бару.

- Розкажіть, де ви народилися і як потрапили до України

- Моя мама грузинка. От і в зовнішності в мене є щось грузинське. А тато в мене турок. Турецьке містечко, в якому я народився, це щось середнє між Одесою і Донецьком.

Близько 16 років я займався ресторанним, готельним бізнесом в Туреччині. Але в Україні я вперше взявся за ресторанний менеджмент. А обрав я цей бізнес, тому що я не хочу займатися тим, чого я не знаю, що я робити не вмію.

Мені дійсно не цікаве життя естради. Я дуже поважаю людей шоу-бізнесу в Україні, бо на українській сцені дійсно багато талановитих людей, але я ж нічого про цей бізнес не знаю. Це не мій рівень я знаю свій рівень, і хочу робити те, що йому відповідає.

До того ж, це не зовсім ресторан. Ми це місце називаємо - місце для зустрічей. Ми спробували створити тут комфортну, затишну, домашню атмосферу.

Адже я все своє життя провів у готелях. Власне, я десь вісім років у них прожив, оскільки займався готельним бізнесом, коли я по 24 години на добу проводив у готелі.

- Хто зі знаменитостей до вас заглядає найчастіше, які зірки?

- Ой, та для нас кожен – зірка. Тут багато буває людей з шоу-бізнесу і телебачення, бо це ж центр міста. Щотижня у нас тут якісь зйомки. Прикладом, Віктор Павлік мені якось дзвонить і каже: "Завтра у мене інтерв'ю. Я прийду, ок?" Жодних проблем!

- Якою мовою ви спілкуєтеся з відвідувачами, зі українськими знайомими?

- Я тут намагаюся з людьми говорити російською. Щоправда, це не зовсім російська, але я намагаюся - 90 процентів слів зазвичай розумію. Я намагаюся себе привчити говорити російською. Друзів турків у мене тут небагато. А почуваюся я тут як українець. Я ж в Україні.

- Скільки ви вже в Україні? Не складно вам було знайти контакт з українськими людьми. Адже українці на ментальному рівні відрізняються від турків. Як вважаєте?

- В Україну я приїхав десь півтора роки тому. Знаєте, та наче нічого настільки різного і немає. Взяти хоча б килими. Знаєте? І у мене в бабусі вдома килими, і у вас у бабусі вдома на стіні, я впевнений, такі самі є. Бачте, спільні ж килимки. Ми ж з одного світу, у нас у всіх схожі відчуття.

- А як вам українська зима?

- Тьфу-тьфу-тьфу (Мурат стукає по дерев'яному столу і торкається мочки вуха), ніколи не хворів.

- То в Туреччину поки що повертатися не плануєте?

- Може, хтось і хоче, щоб я туди повернувся, але поки що ні. Наразі проводжу свій час тут.

- Скажіть, а Кароліну ви турецькій вивчити не думали?

- Ні, не було у мене такого бажання. Та й у неї часу нема.

- А підкинути ідею записати пісню на турецькій мові не пробували?

- Чесно кажучи, я сам турецьких пісень ніколи не чув. Можу вам наспівати українські, російські, англійські пісні, але не турецькі.

- То ви співаєте?

- Та ні, ні.

Далі Мурат провів невеличку екскурсію по бару. Перша річ, якою він похвалився, була копія репродукції Да Вінчі "Ромео і Джульєтта", розташована на дверях до вбиральні. Кумедно, але навіть на дзеркалі у туалеті золотом виписані цитати з пісень Лорак.

Зайшовши до туалетної кімнати, Мурат сідає на кришку унітаза і весело пригадує.

- Я прийшов сюди якось і відчув, що мені тут якось самотньо. Мені захотілося щоб тут було щось, що можна почитати. От я і попросив написати щось на дзеркалі. І вони написали. От так я і вчу українську і російську мови.

Навіть в туалетах ми намагаємося спонукати людей до вивчення мов. Ну от ви що, робите дома в туалеті? Це трохи приватне питання, але... Ви ж читаєте щось? От якщо ви читаєте щось цікаве, вам же і на душі приємніше стає?

- А за яким принципом ви підбирали цитати, які написано на стінах, на дзеркалах, на скляному столі у залі?

- Кароліна вибирала. А ще деякі страви мають такі самі назви, як і її пісні. Вона називала страви тими назвами пісень, як вона їх відчувала. (Пісня "Розкажи", як виявилось, асоціюється у Ані Лорак з медальйоном з телятини, а "Мрій про мене" - зі стейком з телятини).

Кухня у нас змішана, європейська, середземноморська. Дещо з того, що я люблю, дещо з того, що Ані полюбляє, чи наш шеф-повар. Кароліна дала йому деякі рецепти, а сама іноді перевіряє процес готування.

- У вас дуже багато янголят в інтер'єрі.

- Так! ой, слухайте, це було так прикольно! На початку я навіть замовив двох величезних янголів, скульптури, хотів їх розмістити десь в ресторані. Але ми ніяк не могли знайти, де б їх притнути. Хотіли повісити їх десь біля дзеркал, щоб відвідувачі могли повечеряти буквально під крилами янголів, але після кількох прикрих випадків ми їх зняли і сховали подалі на склад.

Я тут накупував всілякі маленькі фігурки. А от гості полюбляють їх розтаскувати, забирати з собою додому. Ну, така вже у нас тут атмосфера - домашня.

Всі фото Анни Андрієвської