Ківалов – заядлий дайвер, Хомутиннік – підводний мисливець, а Янукович-молодший - водний лижник

Як ви думаєте, чого прагне депутатська душа, яка пережила стрес від потрійного розпуску? Ні, не спокою. У політиків – усе навпаки. Як виявилося, вони не можуть жити без екстриму.

Якщо не брати до уваги пристрасть до полювання і гірських лиж, якими страждає ледь не половина української владної верхівки, то на перше місце серед захоплень політиків виходять водні і повітряні види екстриму.

Так, Віталій Хомутиннік любить підводне полювання.

"В аквалангу полюєш на сома або ж великого хижака в морі – це екстрим", - розповідає про своє захоплення Хомутиннік в інтерв’ю "Газеті по-київськи".

Хомутиннік зловив восьминога

"Коли ловиш велику рибу, вона може тебе і потягнути разом з рушницею. Слава Богу, я в небезпечні ситуації не потрапляв. А от мій товариш на глибині 20 метрів полював за рибою і йшов усе глибше і глибше. І не перевірив, скільки в нього повітря в балоні. Виявилося, що недостатньо. Довелося різко спливати, що загрожувало декомпресією. Після такого люди каліками залишаються", - розповів він.

"Звичайне полювання на суші – спілкування з природою, з друзями. Я не намагаюся обов'язково підстрелити дичину. Наприклад, цього року за всю зиму жодного звіра не вбив принципово. Однак із друзями виїжджаю о п'ятій ранку і проводжу цілий день. Я як у тому мультику – взяв фоторушницю і просто фотографуєш тварин".

Найбільш відомими дайверами у Верховній Раді виявилися "регіонал" Сергій Ківалов і нашоукраїнець Петро Порошенко.

Ківалов зробив перше занурення в армії в 1972 році. "Одеські акваторії вивчив напам'ять. Знаю, де, коли і який затоплена човен з часів Другої світової війни", - каже він.

"Більш активно взявся за дайвінг із 1988 року. Той, хто займається цим серйозно, повинен вміти пірнати скрізь. Потім у Криму одержав сертифікат майстра, до речі, один з небагатьох в Україні. Щоб його одержати, здавав найрізноманітнішу "глибину" у різних регіонах. Пам'ятаю, вивезли на катері вночі посередині моря з ліхтарем. А далі по компасу треба виплисти", - розповідає Ківалов.

Великий пірнальник Ківалов

Каже, свого часу пропірнав весь Крим.

"Там набагато чистіше, ніж в Одесі, і видимість краща. Натомість в одеській частині моря я особисто обстежував три затонулі підвідні човни. Щоб побачити красиве море, потрібно пірнати на 17–20 метрів. Добре на Червоному морі. Я занурювався на глибину 49 метрів. Далі сенсу немає – темно. Безодня", - ділиться "регіонал".

На пам’яті Ківалова - декілька небезпечних моментів, пов’язаних з його екстремальним захопленням.

"Пірнали якось групою. В одного з рота кров пішла на глибині 27 метрів. Усі перелякалися. Я був поруч, дав йому свій запасний загубник. Витягти постраждалого потрібно було швидке. Боявся, що мої перетинки можуть лопнути, слух втрачу. Виявилося, що він не попередив, у нього боліли ясна, і під тиском корінний зуб вилетів, відкрилася рана і пішла кров. Пірнати потрібно здоровим", - каже він.

А от БЮТівець Дмитро Видрін всерйоз займався фрі-дайвінгом – без акваланга.

"Пірнання для мене – означає побути у тиші. Життя перевантажене шумом і криками. Зараз пірнаю на 5–10 метрів. А років 5–7 тому міг і на 20 метрів зануритися. Міг затримати подих під водою більш ніж на дві хвилини. Пірнав у Тихому й Атлантичному океанах, Китайському і Жовтому морях. Загалом скрізь, крім Північного льодовитого океану. Головне – не боятися глибини", - каже він.

Лідер УНП Юрій Костенко - всім відомий заядлий альпініст. Майстер спорту, віддав альпінізму 30 років життя.

Костенко: "Краще гір можуть бути тільки гори"

"Дивитися в очі вічності доводиться часто. Я особисто знімав людей з "семитисячника", брав участь у рятувальних операціях у Спітаку. Якось на чемпіонаті Союзу ми два тижні долали стіну висотою 2,5 км, усім було важко, у мене зламані 4 ребра, загинув наш товариш. І от, коли ми вже спускалися в долину, від виду простої зеленої трави у всіх просто були сльози на очах", - розповідає він.

"А коли команда дуже ризикує, щоб врятувати товаришеві життя, – таких моментів не забути, вони змушують дивитися на світ зовсім по-іншому. Гори змушують відкинути звичайні маски, показують, хто справжній лідер, без указів і грошей", - додав Костенко.

Але якщо одних політиків після парламентських буднів тягне у морські глибини, то інших – у небо.

БЮТівця Олега Антипова називають асом у парашутному спорті. Вперше він стрибнув з парашутом у 19 років, коли вчився в льотному училищі, потім під час навчань освоював небесні простори Грузії і Німеччини.

"Деякі роблять зі стрибків з парашутом справжню "страшилку". Але навіть такі давні радянські зразки, як навчальні Д-1, одні з найнадійніших. Я практично не знаю випадків стрибків з летальним результатом. Ногу зламали, дві, але живі залишалися", - розповів він.

Антипов - професійний парашутист

"Пам'ятаю свій перший стрибок – усю ніч напередодні не міг заснути. Один раз у Німеччині я стрибав з 600 метрів, випускаючий підштовхнув, хоча не повинен був цього робити. Я почав обертатися, парашут заплутався і виглядав, як шматок ганчірки. Я почав різати стропи, щоб звільнити купол. Добре, що не відчепив у падінні основний парашут. Слава Богу, залишився цілий. Перед цим на такому ж парашуті, ПД-47, у схожій ситуації загинув начальник взводу", - згадує Антипов.

Головне, каже він, приземлятися одночасно на обидві ноги, інакше не уникнути перелому.

Про те, що Євген Червоненко – професійний гонщик, знають всі. З 1983-го року нинішній губернатор Запоріжжя був членом збірної Української РСР, переможцем і призером етапів чемпіонату Європи.

"Безумовно, небезпечний вид спорту. Але статистика свідчить, що аварії у більшості випадках трапляються через низьку культурну поведінку на дорогах. Гонщик завжди готовий до екстриму, тому що розуміє усю відповідальність і небезпеку, яка його може підстерігати", - каже він.

"ФізкультПревед!"

Не забуває Червоненко й похвалитися наслідками свого екстремального захоплення.

"У мене 34 переломи, пережив три додаткові дні народження, коли був на межі життя і смерті. У 1983-му на Спартакіаді в Литві на 180 кілометрах на годину пішли з траси. Машина дев'ять разів перевернулася і зайнялася. У 1986-му – у Болгарії на чемпіонаті Європи. Потім була складна аварія на гонках в Італії. За кордоном був ще один серйозний випадок, коли моя машина впала зі скелі висотою 22 метри", - розповідає він.

Але крім гоночного спорту, Червоненко любить покататися на лижах. А ще у нього є власний літак, на якому він сам інколи літає з Запоріжжя у Київ.

А от син Віктора Януковича перейняв від батька любов до автомобілів. Шлях Януковича-молодшого до парламенту пройшов через автомайстерню. Там він займався тюнінгом дорогих машин.

Янукович-молодший - екстремальний драйвер

У допарламентський період своєї біографії Вітя Янукович ганяв на авто на великій швидкості.

Але крім любові до машин, син прем’єра має ще кілька досить екстремальних захоплень.

"У своєму житті я займався багато чим: і стендовою стріляниною, і автокросом, і рукопашним боєм", - розповів він якось в інтерв’ю ТаблоID.

Крім того, Янукович-молодший любить водні лижі.

Фото "Газеты по-киевски", з особистих архівів Червоненка і Януковича-молодшого