Петро Порошенко: Мої секретарі не розуміють іронії фільму "Диявол носить Прада" – бо я набагато жорсткіший

30 листопада 2006, 12:52

Новий гість TabloID – один з лідерів "Нашої України" і найвідоміший кум Ющенка Петро Порошенко. За останні два роки він перетворився з перспективного на одіозного політика. Але події останніх місяців, повернення Януковича і діяльність антикризової коаліції, поступово повертають прихильність до Порошенка.

– Два роки тому ви стрибнули в ополонку на очах всієї держави, а за кілька днів стали секретарем Ради національної безпеки. На цю Водохреща будете повторювати цей крок?

– Не знаю ще. Насправді, це дивне почуття, відчуваєш таку легкість! Щось там є у ополонці містичне... Але останнього разу я змушував себе стрибнути, бо був хворий. Тяжко було, однак все–таки стрибнув.


– Потім після стрибків відігріваються "народними методами"?

– Ні! Так це ж не баня, де розпарений можеш вскочити в ополонку. Перший раз, коли я стрибнув у крижану воду, це було поряд із Феофанією, в 2004 році. Я тоді приймав ліки, і мені не можна було пити алкоголь. А всі після стрибка зібрались та грілися горілкою. Я ж був змерзлий, не взяв рушник – бо не збирався стрибати – волосся було як у панка... Але це все одно класно!

– Ви захоплюєтесь якимсь спортом?

– У школі я займався греблею, потім боротьбою, дзюдо і самбо. В армії – вільною боротьбою. Потім тенісом. Зараз, коли є можливість, плаваю в спорткомплексі "П'ятий елемент".

Порошенко з дружиною і старшим сином. Фото з його офіційного сайту

Порошенко з дружиною і старшим сином. Фото з його офіційного сайту

– Чи ходите ви, як прості люди, до кіно? Як часто й куди?

– Так. Як правило, ходжу в кінотеатр "Україна" на вулиці Городецького, люблю дивитися нові фільми. Ми з дружиною в неділю ввечері, коли діти засинають, йдемо на нічний сеанс. Продавці квитків упізнають...

– ...Попкорн берете з собою?

– Раніше брав. Зараз беру "Колу–лайт".

– Якийсь з останніх фільмів вас вразив?

– "Сволочи". А з західних стрічок? "Диявол носить Прада" – класний фільм!

– Чи ототожнювали ви героїв цього фільму з кимсь із української політикиі?

– Мої секретарі мені якось сказали, що вони взагалі не розуміють іронії фільму "Диявол носить Прада" – бо я набагато більш жорсткий, ніж головна героїня цього фільму!

"Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!"

– Відомо, що ви постійно працюєте до першої–другої години ночі. Вас сварять вдома, що ви так пізно приходите?

– Ні. Мене вдома завжди підтримують, і це справді так... Коли, наприклад, приймалось рішення про мій перехід опозицію – людині ж властиво сумніватися! – мені була важлива їх підтримка. Мене підтримувала мати, вона тоді була жива, батько, дружина, син... Коли приходиш додому, і тобі кажуть "Тату, те що ти робиш – класно, і ми горді за тебе" – це додає сили!

– Ви встигаєте читати книжки? Яка книжка вас зачепила?

– Сподобалася книга німецького економіста "Несерйозно про економіку". Мені її подарував Герман Греф (міністр економічного розвитку Росії).

Ще мене вразила книга екс–прем'єра Сингапуру Лі Куан Ю, який за 10 років зробив з Богом забутої колонії лідера світової економіки.

Зараз читаю мемуари Рузвельта. До речі, це дуже цікава книга, раджу її і вам.

"Внимание, я выхожу!"

– А що ви робите на вихідних?

– Я намагаюсь відіспатись у неділю. Я у неділю сплю до 12 години.

– А в робочі дні?

– Не виходить. Спочатку мені було не гарно, але зараз я вже вночі не прокидаюсь. Сплю за день шість–сім годин, о 1:30 я лягаю і о 7:30 прокидаюсь. Живу я поряд із Верховною Радою, на вулиці Грушевського. Так що о 8:00–8:15 я вже на роботі.

Є такі дні, коли я можу дозволити собі поспати до 9 години, але дуже часто перші зустрічі заплановані на 8:00. Раніше я вважав себе совою. А зараз сам не знаю, хто...

– Що ви колекціонуєте?

– У мене, чесно кажучи, немає на це часу. В дитинстві я колекціонував марки, було шість–сім клясерів. Я збирав живопис на марках, тому вважаю, що, як для школяра, я в ньому непогано розбирався. Тоді справді були гарні серії марок: "Ермітаж", "Рубенс", "Рембрандт". Сучасних художників на марках, на жаль, не публікували...

"Пасть порву, маргала выколю!"

– Можливо, у вас є улюблені музеї, в які ви ходите, приїжджаючи в різні міста світу?

– Це таке класне заняття! Я завжди ходжу в музеї! Відкрию секрет – обов’язково треба мати класного гіда. Прийти в "Лувр" з гідом і без гіда – це будуть різні "Луври"!

Найбільший музей, який на мене справив враження – це "Прадо" в Мадриді. Відкриваєш для себе все мистецтво Ель Греко, Веласкеса, унікальні твори Босха! І це крім залів Рубенса, Рембрандта! Просто в музеї "Прадо" все так підібрано, що дуже вдало лягає на сприйняття. При тому, що сильне враження залишають і лондонська National Gallery, "Лувр", Центр Помпіду...

– Чому прийнято в політиці один іншому дарувати картини?

– Це – жлобство! Мене не захоплює збирання. От скільки картин можна повісити в квартирі? Десять, двадцять... І я дратуюся, коли бачу, як у колекціонера картини стоять в кутку, складені в стопку. Навіщо їх тоді купувати? Ну купив ти картину, тобі сподобалася – повісь, заряджайся енергетикою!

– А правда, що екс–президенту Кучмі дарували справжні картини Рембрандта?

– Я не знаю! Я на його днях народження був лише два рази. Одного разу я привіз йому з Марокко старовинну ракушку...

– А що ви дарували Ющенку на день народження?

– Томик Шевченка.

– Хто є вашими друзями в політиці?

– Та багатенько...

– А серед політичних опонентів є друзі?

– Я гарно ставлюся до Вані Попеску з Партії регіонів. Вважаю, що ми даремно його втратили, коли наші окремі лідери перешкоджали його підтримці на виборах в 2002 році, де він несправедливо програв.

Порошенко і Тимошенко на "броньовику" під час революції

– Між іншим, "любі друзі" дружать між собою?

– У більшості випадків так. Третьяков любить казати, що у нас з ним складні відносини. Мартиненко так казати не любить...

– У вас є улюблене місце відпочинку за кордоном?

– Мені дуже сподобалися туристичні поїздки в три країни: Мексика з фантастичною культурою, Австралія з фантастичним народом і Південна Африка з фантастичною природою.

У кожній з країн я бував по три–чотири дні, й встиг багато побачити. У Мексиці за п’ять днів я проїхав весь Юкотан, і в Австралії за п’ять днів ми проїхали Кернс, Брісберн, Сідней, Аделаїду... Хоча друзі мені кажуть: "Не можна так відпочивати, це тільки для галочки – "був в Аделаїді".

– У вас є улюблена музика?

– Я зі здивуванням дізнався, що мені подобається джаз. Загалом я слухаю "Океан Ельзи", "Плач Єремії", Скрябіна...

– А "Ґринджоли" слухаєте?

– "Ґринджоли" не слухаю. Знаю тільки їх "Разом нас багато", а інші їхні пісні мені не відомі. А ще, скажу по секрету, мені дуже подобаються пісні українських повстанців. Насправді – це супер!

Приєднуйтесь до дискусії
Загрузка...
Останні матеріали
Більше матеріалів