Литвин живе, як в акваріумі, пере спортивки і мовчить вдома

"Я здебільшого мовчу вдома... Ми справді дуже мало вдома розмовляємо. Навіть коли йдемо прогулятися, я мовчу всю дорогу і думаю про щось своє. Дружина каже: "Підніми голову, подивися на небо, побач сонце! Чому ти дивишся весь час у землю?" Зараз вона вже звикла до цього. Хоча у глибині душі я знаю, вона ображається на мене", - розповідає Литвин в інтерв‘ю журналу "EGO".

"От і склалося так, що я не заважаю жити своїй сім‘ї, а сім‘я не заважає жити мені. Якщо, звісно, це можна назвати життям", - зауважує він і продовжує:

"От і я живу страждаючи. Мало хто розуміє, що таке бути постійно на очах і жити глибокою самотністю", - апелює до жалощів спікер. Литвину, за його словами, не вистачає особистого простору.

Литвин каже, що він самотній і страждає

"Іноді я не можу зробити того, що мені хотілося б. І це стосується не лише емоційних проявів. Адже живу, як в акваріумі. Наприклад, якщо хтось приходить до мене додому або приїжджає на дачу, то він все фіксує, спостерігає, вивчає, не дає розслабитися", - бідкається далі Володимир Михайлович.

Він скаржиться, що важко звикнути до того, що ти весь час маєш ходити з охороною. Важко жити з необхідністю увесь час себе контролювати, і усвідомлювати, що тебе контролюють, доносять інформацію "нагору", а попутно ще декому.

"І коли ти приходиш ввечері додому, у тебе відчуття, немов хтось обшукував засіки твоєї душі. Колупався у них", - жахається політик. А Литвину, за його словами, так же ж хочеться побути самим собою, і щоб йому не заважали жити.

"Я не люблю нарочиту популярність, тому що вона заважає жити. Я б, може, хотів кудись сходити, з кимсь зустрітися. Я в кінотеатрі не був уже років двадцять. Завжди потрібно тримати себе у якихось рамках, контролювати себе, усвідомлюючи, що тебе безупинно оцінюють з боку", - каже він.

Коли спікер приходить додому, йому здається, ніби хтось обшукував засіки його душі

А Литвин, між тим, запевнив, він - людина не тусовочна, світських раутів не любить, і по тусовках намагається не ходити навіть по роботі. А звичайний день Володимира Литвина починається. За його словами, з плавання.

"А коли приходжу на роботу, то щоранку тут або в іншому кабінеті на мене чекає лікар. Вона міряє мені тиск. Я персона, яку охороняють, тому якщо зі мною раптом щось трапиться, моє оточення повинне мати "відмазку", - пояснює спікер.

"Так само і з охороною - бувають моменти, коли я сам хочу сісти за кермо і виїхати кудись, але охорона не дає мені цього зробити. Вони кажуть: "Якщо з вами що-небудь станеться, то вам вже буде байдуже, а нас посадять", - переказує він.

А після лікаря до Литвина, за його зізнанням, заходить так званий "секретчик" з червоною папкою, на якій написано "Абсолютно секретно. Тільки особисто. Копії не знімати. Підлягає поверненню".

Щоранку на Литвина чекає лікар

"Я читаю документи з цієї папки, зрозуміло, що задоволення від цього не одержую, це специфічна інформація від служб зовнішньої розвідки, ДРУ або СБУ. Тож інформації мені цілком вистачає з перших рук. От... чому я не дивлюся вітчизняні телеканали", - поділився голова ВР.

Що ж стосується домашнього побуту і розкладу, то, за словами Литвина, вдома прибирання вони завжди робили всією сім‘єю: "... У нашій сім‘ї традиційно не було домогосподарок і покоївок. Кожен знав свої обов'язки, кожен їх виконував"

Так, обов'язок Литвина на сьогодні - мінімальний: запхати свою спортивну форму та інші речі у пральну машину. А потім розвісити все це на вулиці на мотузці. Голові Ради навіть послідовність натискання кнопок вказали. А от у хімчистку костюми відвозить вже охорона спікера.

Вдома у Литвина кожен має робити своє по господарству

Між іншим, як запевнив Литвин, він ніколи не страждає від депресій: "Ні, я не знаю, що це таке - депресія". Тим не менше, він додав про свій характер: "Я - емоційна людина. І крикнути можу, і послати, коли що. Та й не лише послати".

А ще, як зізнався Литвин, від переїдання його зупиняють власні передвиборчі плакати:

"...Я згадав, як дотримувався одного часу всіляких дієт і коли бажання поїсти ставало нестерпним, я починав переглядати свій архів, щоб хоч на щось відволіктися. І найкраще на мене діяли саме от ті передвиборчі плакати - на них у мене от така мордяка... Так-так! Об неї можна було пацюків бити!"

Так, дивлячись на себе тодішнього, Литвин, за його словами, відчував, як бажання поїсти відпускає його - наочна мотивація!"

Фото "EGO", "Сегодня", "Комсомольської правди в Україні" та з сайту narodna.org.ua