У простому светрі та чорних брюках, з мінімумом мейкапу співачка Злата Огнєвіч примчала на інтерв’ю одразу після репетиції танців з балетом для свого сольного шоу.
Замовила зелений чай з жасмином та одразу ж почала ділитися враженнями.
- Зараз я мрію лише про те, щоб ми все встигли, щоб усі пазли склалися, та все заплановане вдалося.
Рік минув з того моменту, як Огнєвіч склала депутатський мандат. Відтоді вона майже не стежить за життям депутатів, не читала їхні електронні декларації та майже ні з ким з них не спілкується.
ТаблоID розпитав Злату про її рідний Крим, про актуальні радіоквоти та, звісно ж, про особисте.
- Злато, пропоную почати з теми Криму. Ваші батьки залишилися на півострові, ви до них їздите? Розкажіть, як спілкуєтесь?
- Так, батьки в Судаку. З моменту анексії я жодного разу не була у Криму. Зараз дуже дорого в Київ телефонувати звідти, тому я сама їм телефоную, або спілкуємося по Інтернету. У тата є машина, і вони їздять на материк. Вони хочуть переїхати, але ж треба продати там житло. Вони ще на першій хвилі переїздів продали деяку нерухомість, завдяки цьому у нас із сестрою є квартири в Києві. Але зараз складно. Зараз усі розуміють, який жах відбувається у Криму, і за нормальну ціну нічого купляти не хочуть.
- Гадаю, вам би пробачили візит до Криму, адже ви кримчанка…
- Так, але преса шукає найменший привід, щоб роздмухати, тому я не хочу створювати цей привід поїздкою до Криму. Я не хочу компрометувати своїх рідних, команду, провокувати когось на щось.
- Але батьки вже звикли до нинішньої ситуації на півострові?
- Ні, вони завжди були за Україну. Але куди вони сюди приїдуть – житла нема, роботи нема, за що жити? Я, на жаль, поки що не можу забезпечити їм того достойного життя, яке б мені хотілося. Тому висмикувати їх звідти не маю права.
- А як ви вважаєте, чи все-таки реально повернути Крим? Ви, як депутат у минулому, можливо, знаєте більше, ніж пересічні громадяни?
- Звісно, такі гострі теми в кулуарах Ради просто так не обговорювалися. А моя думка така – з Криму треба було робити Сінгапур, модель Сінгапура. Це було б ідеально для всіх. Подивіться, що зараз зробили з Сінгапура – багата сучасна країна, останні технології, соціальний рівень, медицина. Для мене - це інша планета. Я там ще не була, але багато про нього читала, мені дуже цікаво.
- Я знаю, що ви відмовилися від виступів у Росії через громадянську позицію. Якщо ситуація зміниться, ви будете їздити туди?
- Я не знаю, наскільки скоро зміниться ця ситуація, тому що ми всі стільки накоїли, що цю кашу ще доведеться тривалий час розхльобувати. Враховуючи ці відносини, в яких Україна і Росія зараз, дуже складно сказати, коли все це зміниться. Це все на рівні підсвідомості.
Для мене ще незрозумілий момент – багато наших артистів їздять до Росії, але у нас чомусь обрали кількох і говорять лише про них. Давайте не приховувати. Якщо ви їздите в Росію – то кажіть про це. Насправді більша половина їздить туди.
- Зараз актуальне питання квот на радіо. Що ви думаєте з цього приводу?
- Мої пісні крутили на радіо і до цього закону. Я вважаю, що на радіо треба ставити лише якісний матеріал. І в жодному разі не можна, прикриваючись українською мовою, випускати неякісну музику, що зараз я спостерігаю, на жаль, дуже часто. Тобто пісня виконана українською, але вона абсолютно не сучасна, не відповідає тим музичним стандартам, які вже давно рулять в Америці, в Європі. Мені сумно бачити, як намагаються проштовхнути продукт низького ґатунку.
Ще у Раді я була на засіданнях, мене запрошували у комітети на обговорення квотування. А взагалі дуже добре, що всі схаменулися і згадали, що в нас є українська музика, що треба давати дорогу молодим українським талантам. Але я хочу закликати всіх музикантів і артистів зараз: не забувайте про якість. Завжди пам’ятайте про те, що ви маєте робити конкурентоспроможний продукт, який можна поставити на одному рівні з Зарою Ларсон, Джастіном Бібером, Джейсоном Деруло, Бруно Марсом, Sia.
- Ваше депутатське минуле досі усіх цікавить. Кому з депутатів-чоловіків ви симпатизували?
- Якось не дуже я звертала увагу. Звісно, гарним дівчатам чоловіки приділяють увагу. Але особливо я б нікого не виділяла. Я собі одразу дала стоп-сигнал, бо це робота, і ці люди – дещо іншого складу. Я не хочу нікого образити, але мені не дуже близький той тип мислення, спосіб життя та принципи.
- Невже ви зрозуміли це лише після того, як прийшли в Парламент?
- Ні, я все це знала і раніше. Але я чітко говорила про свою позицію. Я вірю, що потрібна молода свіжа кров. І я вважаю (зараз у мене полетить каміння), що необов’язково у Раді мають бути юристи чи економісти. Має існувати і культурний осередок, який піклуватиметься про національну свідомість, культуру.
Про той самий закон про квоти, але щоб це було грамотно зроблено, не форсовано і не на хвилі популізму. Тобто люди, які безпосередньо мають відношення до культури і, завдяки своєму досвіду, можуть щось змінювати.
- Але якщо щось зміниться у системі, ви могли б повернутися?
- Я поки не вірю у систему. Мають прийти абсолютно інші люди. А зараз приходять ті самі сили. Коли я побачу, що ці люди планують своє майбутнє і майбутнє своїх дітей в Україні, не купують вілли на березі Монако, а роблять дороги в країні, піклуються про соціалку, тоді я повірю у систему. Але не повернуся до Ради. Можливо, працюватиму у якихось проектах або фокус-групах, щоб реально був діалог з артистами… На таку роль я погодилася би.
- Зі своїми колишніми соратниками спілкуєтесь?
- Спілкуюся з деякими на рівні привітань зі святами та днями народження.
- Щодо Олега Ляшка – не розчарувалися у ньому? Адже спочатку ви казали, що він вас зачарував своєю харизмою…
- Розумієте, Олег Валерійович – дуже талановитий політик і оратор, спікер. Він може вам продати будь-яку ідею, її виправдати, і ви потім самі в неї повірите, навіть якщо до цього були не згодні. Він володіє даром переконання. І от саме цими якостями я захоплююся. Я захоплююся талановитими людьми. Я не хочу обговорювати його дії та його партію, але якщо взяти його як талановитого лідера, то, безумовно, його фігура виділяється на загальному тлі.
- Якими якостями має володіти ваш ідеальний чоловік?
- Мені дуже подобаються сильні чоловіки, які багато працюють, які здатні підтримати мене порадою, життєвим досвідом. Або якщо я гублюся у виборі, щоб він міг вибрати за мене. Мені подобається, щоби чоловік вів за собою. Я сама по собі - достатньо сильна особистість, і мені дуже складно з чоловіком, який жаліється. Так, усі ми живі люди, і, безумовно, я свого чоловіка завжди вислухаю та підтримаю, але щоби це було постійно, то ні.
- Але ж є якості, з якими ви взагалі не змогли б миритися?
- Підлість. Нещирість. Коли я бачу, що людина хоче мені сподобатися і починає лестити. Я не переношу лестощі, і коли дуже хвалять, теж не люблю.
- Ваше серце вільне зараз?
- Не дуже. В мене зараз така, скажімо, складна ситуація. Тому що нам з молодим чоловіком, який мені подобається, і якому я подобаюся, заважають бути разом обставини, які він собі надумав. Я згодна піти на компроміс навіть у своєму артистичному житті. І він був першим чоловіком, заради якого я скасувала зйомку. Щоби я колись заради хлопця скасувала зйомку?! Ніколи в житті. А тут я вирішила показати йому, що він для мене означає.
Але він поки не може прийняти мій спосіб життя, мою популярність. Він дуже ревнує до всього цього. Я нікого не хочу примушувати. Я вважаю, якщо він захоче бути разом зі мною, він буде. Він такий серйозний, далекий від шоу-бізнесу.
- А взагалі ви б змогли пожертвувати кар’єрою заради когось?
- Ні, я б не змогла. А як? Любов – це не жертва. Це коли люди один одного доповнюють, а не забороняють щось.
- Зараз знову актуальна тема "Євробачення", на якому три роки тому ви посіли третє місце. Як гадаєте, чого вам тоді не вистачило для перемоги?
- Я не розцінюю це з точки зору "вистачило чи не вистачило", я розцінюю це з боку того, як склалися усі карти, соціально-політичні процеси на той момент. Я вважаю, що нам вистачило всього. Номер був чудовий, чарівний, про нього досі всі згадують, і зарубіжні прихильники теж. Буває, що все складається не так, як ти хочеш, через незалежні від тебе обставини. Я не маю жодних претензій до своєї команди, вони молодці.
- Який урок для себе винесли?
Це дивовижний конкурс, досвід, незабутні відчуття та враження, коли перед тобою море людей, море емоцій, тебе розриває на шматочки. Ти віддаєш їм себе повністю. Я взагалі дуже тонко ставлюся до сцени та енергетики у залі, і от я почувалася поза своїм тілом, я відчувала себе якоюсь субстанцією, яка витає над всім цим залом. Може, моя душа вийшла за межі тіла у той момент, не знаю. Але це такі сокровенні речі.
- А про світову славу мрієте?
Моя давня мрія – велике музичне шоу. І я дуже хочу, щоб усі дивувалися, що воно зроблене саме в Україні.
А взагалі для мене найголовніше, щоб мій продукт був якісний на світовому рівні. Є моменти, які від мене не залежать – фінанси, менеджмент. Для того, щоб працювати у Європі, треба залучати до команди європейських менеджерів. Тому що там рулять свої закони, свої зв’язки.
- Ваші прихильники коли-небудь робили божевільні вчинки, пропозиції?
- Букети величезні присилали, феєрверки дарували. Пропонували зустрічатися, прогулятися. Каву попити пропонують незнайомі люди. Я не відповідаю, адже не хочу давати надію. Є в нас один буйний прихильник. Який усі мої вчинки та фрази сприймає на свій рахунок. Я про нього не думаю і не згадую, але періодично мені моя команда розповідає. Я бажаю йому знайти спокій і жити у реальному світі, адже реальний світ краще за віртуальний. Я справді хвилююся за цих людей, тому що я не спеціально їх на щось провокую.
- Але ви почуваєтеся справжньою зіркою у ці моменти? Адже у багатьох західних зірок є сталкери.
- Я взагалі не відчуваю себе зіркою. Я почуваюся музикантом, артистом. Особливо на сцені, коли концерт успішний, коли він лише почався і ось він вже завершився. Коли публіка легка на підйом.
- Як ви ставитися до критики?
В принципі, вже нормально ставлюся. Я завдяки ій розумію, де треба ще попрацювати та підправити. Звісно, буває, щось чіпляє, чисто як жінку. Особливо, якщо це стосується зовнішності.
- До речі, про зовнішність - поділіться своїми секретами краси.
- Зі всього спорту, який я зараз залишила – це репетиції з балетом, підготовка до сольника і тренування з особистим тренером. Біг буде вже навесні, я не люблю бігати на доріжці в залі. Вдома роблю розтяжку, вправи для преса. Коли мені зовсім ліньки займатися годину, я просто роблю комплекс на прес. Ходжу до косметолога раз на два тижні. Вдома теж в мене купа всього є. Пілінги, креми, сироватки. Лазерні пілінги.
- Як ставитеся до пластичних операцій?
- Думаю, що коли прийде час, я все це робитиму. Я вважаю, що все це абсолютно нормально. Технічний прогрес не стоїть на місці. Для цього й існують усі наукові розробки. Але рано не варто це все робити. Зараз, у 30 років я почуваюся саме так, як я і завжди хотіла. Я прийшла до того, що треба нормально харчуватися, займатися спортом, доглядати за собою. Знати, які фасони тобі личать, та не слідувати моді наосліп.
- Ніколи не думали кардинально змінити імідж? Постригтися коротко, пофарбуватися?
- Мені так шкода свого волосся, зараз я його, навпаки, відрощую. Я то стрижуся, то відрощую. У мене вдома вже міні-салон. На догляд за волоссям витрачаю більше, ніж за обличчям.
Також у мене є перука у формі каре. Я дуже люблю всілякі такі зміни. На Заході усі користуються перуками. Це в нас ставляться зі здивуванням.
- Яким чином відновлюєте сили, відпочиваєте?
- Ніяким. Просто працюю і все. А потім у січні їду на море грітися. Ось цього січня їду з двоюрідною сестрою в Таїланд.
- А з рідною сестрою які у вас стосунки?
- Дуже хороші, я для неї - як мама. Батьків же немає в Києві. Я за неї переживаю. Я завжди їй допомагаю вибиратися з якихось халеп.
- Мені здається, ви сама – не хуліганка по характеру. У вас образ правильної дівчинки, не скандальний зовсім.
- Просто я не люблю прямих дій в лоб, грубощів. Не треба сприймати мою інтелігентність за відсутність волі. Повірте, я можу постояти за себе. Я люблю, щоби навіть у скандалах усе було тонко і красиво, і з достоїнством.
- Які у вас плани на Новий рік? Будете працювати?
- Так. Поки думаю, що вибрати. Може, навіть у Європі. Багато різних пропозицій. Запрошують на закриті заходи, корпоративи. Усі артисти працюють на корпоративах, це теж частина робочого процесу. Зараз в Україні ринок потрохи оживає. Бо рік тому взагалі було тяжко.
- Як ви вважаєте, в чому головний секрет вашого успіху?
- Треба багато працювати. Не жалітися, не скиглити. Вміти зібратися вчасно, мати внутрішній стрижень, незважаючи на втому, на погане самопочуття, проблеми в особистому житті. В мене є велика мотивація – бо я займаюсь справою свого життя.
Тамара Кудрявченко, фото Дмитра Ларіна