Ващук вирішив перетворити Січкар з няні на дружину
Солодка парочка "футболіст Владислав Ващук - рестораторка Маргарита Січкар" от-от мають втретє стати батьками. Проте не менш важлива новина у їхньому сімейному житті поки так і не сталася. Пара досі живе у цивільному шлюбі.
Однак дуже скоро все може змінитися. Ващук таки зважився і зробив Маргариті пропозицію руки і серця.
Ващук і Січкар люблять потусуватися |
Проте обох, здається, дістали формальності, пов'язані з відсутністю штампу у паспорті.
"Колись летіли втрьох із сином, а жінка на контролі запитала в Рити: "А ви хто? Син - з татом, а ви - нянечка?" Повеселили мене. "Ну що, нянечка, - сказав я Риті. - Полетіли?", - розповів Ващук в інтерв'ю "Сегодня".
Після цього інциденту Влад вирішив здатися.
"Так, зробив (пропозицію). Вона думає поки. Хоча що вона може відповісти - зараз народити треба спочатку", - зізнається Ващук.
"Пора вже няньку перетворити на маму. А то незабаром син з дочкою почнуть запитувати - чому в мами прізвище інше", - додає футболіст.
"У нас і зараз продовжується вибір між двома варіантами - моїм і Рити. Якими, не скажу", - каже Влад.
Перед радісною подією у житті Ващук вирішив згадати про божевільні подарунки, якими осипала його Січкар у період залицянь.
Виявляється, крім біл-борду, Маргарита вривалася до Влада з циганами і замовляла йому актора-пародиста в образі Вєрки Сердючки.
"Приємно було так, що навіть мурашки по тілу пішли. Ніхто такого для мене ніколи не робив... Сердючка якось до мене на п'ятий поверх забралася по пожежній драбині і оркестр внизу о восьмій ранку почав грати. Сердючка - не Данилко, а актор, загримований так само. Добре, що я штани встиг надягти", - згадує Ващук.
"Добре пам'ятаю, як з нею грали протягом двох днів. У день її народження кавеенщики з ЧП "Мінськ" забрали на лімузині і возили по місту. Там була і стрілянина, і міліція задіяна, - загалом, цілий сценарій. А ввечері, коли уже всі були в ресторані, показали фільм, наприкінці якого я скачу на білому коні", - розповідає він.
Фото Дмитра Перетрутова, Дмитра Амідова та з особистого архіву Маргарити Січкар