Аріна, 10 лютого 2008 р. 17:23
Квіти - найкращий подарунок. І ні, я не погоджуся з клеймом "це банально". Квіти у древності приносили в жертву богам. Жінка - це богиня, що їй чоловіки повинні приносити жертви.
Тож найкращим подарунком я завжди вважала квіти, та чи очікувала я їх отримати у День усіх закоханих, якщо не була закохана сама і не знала жодного чоловіка, який кохав би мене?
Тож того холодного ранку я заздрісним поглядом окидала перехожих, що були так очевидно і неприховано щасливі...
Та крім лютого холоду та чужого щастя того ранку я помітила дещо інше. Це був самотній чоловік, що, понурившись, стояв під пам'ятником Григорію Сковороді з величезним букетом червоних троянд.
Це були не просто кілька троянд, загорнуті у целофан, ні, це було щось майже неохопне - красиві, стиглі, повні життя квіти.
Побачивши чоловіка, я пригадала жертвоприношення - ті квіти були справді гідні бути принесеними в жертву богині, і ледь не вперше в житті мені не було шкода ті зірвані троянди.
Ці криваво-червоні квіти якось дивно віддзеркалювали на обличчі незнайомця. І, підійшовши ближче, я зрозуміла, що тепер ці квіти йому ні до чого.
Сумно бачити людську розпуку, ще більш сумно бачити людину, яка не має бога, щоб принести йому жертву і благати про милість.
Аж раптом чоловік помітив мене, я сіпнулася - соромно безцеремонно спостерігати за людською недолею. Та він підійшов до мене і сказав дивні слова: "Я не мав дарувати їх тобі, але ти богиня, не менш достойна жертви".
