Пишні весілля, люксові бренди та світське життя наче в Парижі: три шлюби останнього шаху Ірану Мохаммеда Реза Пахлаві

З 1941 по 1979 рік Іраном правив шах Мохаммед Реза Пахлаві. Тегеран тих років порівнювали із Парижем, а його нічне життя нагадувало Лас-Вегас. Жінки не носили хіджаби, навчалися в університетах і будували кар'єри. Шах вів Іран до західноорієнтованої модернізації і влаштовував світські заходи, куди приїздили усі європейські і не тільки лідери. Сам Пахлаві був одружений тричі, а його дружини носили одяг з останніх колекцій Dior та Lanvin.

Сьогодні Іран — це "шахеди", блокада Ормузької протоки, розробка ядерної зброї, співпраця з Росією і жорстокість до жінок.

ТаблоID розкаже 3 історії кохання останнього іранського шаха з його дружинами та занурить вас в Іран, де лунав перський джаз, жінки носили мініспідниці і своєрідно, але будувалося вільне суспільство, поки ісламська революція не змінила все.

Фавзія Фуад

Принцеса Фавзія Фуад, дочка короля Єгипту Фуада I, була однією з найкрасивіших принцес алавітського роду, а ще наймоднішою жінкою свого часу. Британський посол у Єгипті того часу, сер Майлз Лемпсон, сказав про неї: "Я побачив у ній найкрасивішу жінку на землі". 

Ранні роки життя єгипетської принцеси Фавзії нагадують казку. Прекрасна дівчина із зовнішністю кінозірки, яку порівнювали з культовими красунями того часу — Хеді Ламарр та Вів’єн Лі — виросла в палаці в Александрії, де її обожнювали. Сесіл Бітон, який зняв її портрет для журналу TIME у 1942 році, описав її як "азійську Венеру" з "ідеальним обличчям у формі серця та дивними блідими, але проникливими блакитними очима".

У 1928 році Іран та Єгипет підписали торгівельну угоду і налагодили співпрацю. Згодом іранський посол у Каїрі організував зустріч між сестрою короля Фарука, принцесою Фавзією, та Мохаммедом Резою Пахлаві, поки що кронпринцем Ірану. Політичний союз був схвалений обома сторонами, хоч і не одразу, адже єгипетська сторона не хотіла віддавати свою красуню-принцесу навіть заради політичної вигоди.

За згодою принцеси Фавзії про заручини було оголошено 24 травня 1938 року. Для фотографій заручин принцеса обрала ніжну сукню Lanvin і прикраси своєї мами.

Іранська делегація прагнула вразити єгипетський двір екстравагантними подарунками. Кажуть, що шах подарував принцесі Фавзії три перлинні намиста. А майбутній чоловік презентував їй перстень, писане дзеркало, рукопис Корану та неоціненне смарагдове намисто.

Королева Єгипту Назлі взяла на себе весілля та підготовку. Спочатку вона домовилася, що посаг Фавзії буде виплачено золотими монетами, а Van Cleef & Arpels зроблять дочці весільну пару. Потім 14 липня 1938 року королева, принцеса Фавзія, та її три сестри сіли на лайнер "Ніл" та вирушили у подорож Європою. Королівські особи провели кілька місяців у Парижі, де було обрано придане для Фавзії. 

Важливо зазначити, що королева Єгипту була клієнткою найбільших будинків високої моди в Парижі майже два десятиліття і саме вона обрала кожен виріб, який Фавзія взяла з собою до свого нового дому. Газети під час весілля повідомляли, що наречена привезла до Тегерана понад 200 скринь, наповнених сотнями вечірніх і повсякденних суконь, а ще 7 хутряними шубами.

Пара зустрілася лише один раз перед днем ​​весілля, яке відбулося в палаці Абдін у Каїрі 15 березня 1939 року. Це була пишна церемонія, з демонстрацією багатства та обідом з 20 страв. Своєю чергою, Іран не бажав пасти задніх, тож пара зіграла не менш пишне друге весілля у Тегерані зі столами, що ламалися під вагою страв, а ще з ексцентричними акробатичними шоу.

Одне з весільних вбрань Фавзії було від модного дому Callot Soeurs. Шовкова сукня мала силует колони, що переходив у невеликий шлейф, завдяки чому на фотографіях принцеса виглядала як русалка.

У 1941 році принцеса стала імператрицею Ірану після того, як її чоловік зійшов на престол. Попри усю пишність способу життя, шлюб Фавзії та Мохаммеда щасливим не назвеш. 

Враховуючи культурні та релігійні перешкоди, не дивно, що союз не спрацював. Фавзія, яка звикла до розкоші та свободи в Єгипті, була нещасливою в Ірані, який тільки-но починав змінюватися. Вона вважала Тегеран нерозвиненим містом порівняно з процвітаючою космополітичною столицею Єгипту. Також імператриця скаржилася, що французька їжа на їхньому весіллі в Тегерані була низького рівня, а палаци не були такими розкішними. Фавзія також була в поганих стосунках з іранськими родичами (одна з її невісток навіть розбила вазу об її голову), тоді як шах відкрито мав численні позашлюбні зв'язки.

Після народження у 1940-му доньки, принцеси Шахназ Пахлаві, Фавзія відійшла від королівського життя і відмовлялася розмовляти будь-якою мовою, окрім французької. Також дружина шаха ставала дедалі вороже налаштованою до Ірану та іранського способу життя. Вона навіть звернулася до американського психіатра, який діагностував у неї депресію.

Після тривалого і важкого періоду страждань імператриця повернулася до Каїра та вже звідти подала на розлучення в 1945 році. Іран повністю визнав його лише у 1948 році. Ключовою умовою було те, що принцеса Шахназ виховуватиметься в Ірані.

До речі, в 1949 році Фавзія вийшла заміж за полковника Ісмаїла Ширіна. У стосунках із ним вона народила дочку Надю та сина Хусейна. Цей другий шлюб описували як щасливий і люблячий союз, що дав колишній імператриці свободу і самореалізацію, яких вона прагнула.

Сорая Есфандіарі-Бахтіарі

У 1951 році, на тлі політичних змін в Ірані, шаху треба було продемонструвати свою силу і прихильність заходу. Тоді ж Мохаммед закохався у фотографію 18-річної Сораї й поспіхом запросив її до свого палацу на вечерю з королевою-матір’ю Тадж-аль-Молук. Після сватання батько Сораї сказав їй: "Шаху ти дуже сподобалася. Ти готова вийти за нього заміж?". Кажуть, що це було кохання з першого погляду — Сораю вразив шах і вона назвала його "чудовим".

Наступного дня пара заручилася: шах зробив Сораї пропозицію з обручкою із діамантом вагою 22,37 карата.

Іранка по крові, але європейка за вихованням, Сорая стала об’єктом "великої недовіри" у країні: мусульманські духовні лідери заявляли, що шах не повинен одружуватися із цією "напівєвропейкою", яка не була вихована в мусульманській вірі. Багато років по тому Сорая напише: "Я була невігласом. Я майже нічого не знала про географію та легенди своєї країни, нічого про її історію та про мусульманську релігію". 

Шах Ірану одружився з Сораєю Есфандіарі-Бахтіарі 12 лютого 1951 року в Мармуровому палаці в Тегерані. Весілля було казковим, проте йому передували непрості події. Церемонію, яку спочатку запланували на 27 грудня, довелося відкласти через те, що Сорая захворіла на важку форму тифу. За легендою, під час її боротьби з хворобою шах щодня клав їй коштовності на подушку.

У лютому вона ще не повністю одужала, тож під сукнею Christian Dior, виготовленою з 34 метрів сріблястого ламе, прикрашеною перлами, 6 000 діамантових вставок та 20 000 пір’їн марабу, її гріли товсті вовняні шкарпетки. До сукні вона підібрала жакет і фату для церемонії. Весь наряд важив 20 кілограмів і був настільки важким для слабкої Сораї, що в середині церемонії одна з її фрейлін обрізала шлейф, щоб полегшити сукню.

Перші місяці шлюбу були ідилією. Закохане подружжя жило у великій білій віллі, що насправді не була схожа на палац, та насолоджувалося казковим романом. На тлі щастя в особистому житті шаха Іран пережив революцію і ставав все ближчим до західних цінностей. У 1953 році влада шаха стала значною і він ввів багато реформ, зокрема для жінок — відтоді іранки могли займати великі посади. Грамотність зростала, а середній клас збільшувався. А ще у 50-ті саме в Ірані почав розвиватися перський джаз.

Пізніше, у 1970-х, Тегеран почнуть називати столицею нічного життя і порівнювати із Парижем та Лас-Вегасом. 

Сорая ж стала іконою стилю — її нерідко можна було побачити у сміливому вбранні, а ще вона відпочивала на пляжах у бікіні, що сильно не подобалося релігійній частині Ірану. Також імператриця вела світське життя і часто відвідувала модні покази. 

Також подейкували, що подружжя мало бурхливі стосунки, нерідко сварилося публічно і обмінювалося "приємнощами". За однією з легенд, під час чергової вечірки шах недбало зауважив гостям, що імператриця — саме його тип жінки. На це Сорая злісно промовила: "Що ж, я не можу сказати того самого про Його Величність". 

У палкому подружньому житті існувала ще одна проблема: імператорська родина та Іран чекали на народження спадкоємця. Однак Сорая за 8 років шлюбу так і не змогла завагітніти. Шах таємно відправляв кохану лікуватися в США, проте дива так і не сталося. Врешті, через політичний тиск, подружжя було змушене розлучитися. У 1958 році шах зі сльозами на очах оголосив про їхнє розлучення, а Сорая сказала, що це була "жертва її власним щастям". 

Сорая покинула країну та знайшла притулок у Швейцарії, де стала мішенню для папараці всього світу, які охрестили її "принцесою із сумними очима". Щедрість колишнього чоловіка дозволила їй жити у надзвичайно комфортному вигнанні між Римом, Мюнхеном і, згодом, Парижем. Її запрошували на всі наймодніші вечірки, завдяки чому вона стала іконою елітного світу. А ще колишня імператриця знялася у фільмі, хоча він не мав великого успіху.

Фарах Діба

Мохаммед Реза Пахлаві зустрів свою третю і останню дружину, іранку Фарах Дебі, у Парижі. На той момент Дебі було лише 21 і вона вивчала архітектуру у французькій столиці, а от шаху — 41 і він все ще важко переживав розлучення із Сораєю. Влітку 1959 року за допомогою його доньки, принцеси Шахназ, Мохаммед почав залицяння до молодої студентки.

Далі все розгорталося як у казці. У листопаді 1959 року пара заручилася, а 20 грудня світ побачив найяскравіше весілля року в палаці Голестан у Тегерані, яке було сповнене розкоші та французького шику.

Весільна сукня Фарах була розроблена Івом Сен-Лораном, тодішнім художнім керівником Dior. Для неї знадобилася незліченна кількість золотої нитки, а вишивка була виготовлена ​​з перлів. Прикраси на нареченій відповідали перській традиції. Майбутня імператриця одягла діамантове кольє, сережки з жовтими діамантами та діамантову тіару від Harry Winston з найбільшим рожевим діамантом у світі Noor-ol-Ain, що означає "світло ока", вагою понад два кілограми.

Діба любила архітектуру, але материнство стало центральним завданням її життя. У жовтні 1960 року народився довгоочікуваний спадкоємець Реза Пахлаві, а потім ще троє дітей: принцеса Фарахназ, принц Алі-Реза та принцеса Лейла.

Завдяки запрошенням королівської родини Іран став популярним місцем відпочинку серед знаменитостей та глав держав. Подружжя також любило влаштовувати вечірки, втім найбільшим було святкування 2500-річчя заснування Перської імперії в 1971 році. Воно ж потім стане останньою краплею для опозиції та невдоволеної частки іранців. Шах витратив на це свято приблизно 300 мільйонів доларів, а ще на ньому було присутньо понад 60 іноземних лідерів.

У 1967 році світ став свідком найвеличнішої коронації за 200 років у Великій залі палацу Голестан. Van Cleef & Arpels створили новий тип тіари для першої і останньої імператриці Ірану. Королівська пара прибула у спеціально замовленій кареті з Відня, змодельованій на основі карети Габсбургів.

Під час свого правління імператриця Фарах брала активну участь у порушенні питань освіти, особливо жінок та дітей. Вона працювала над збереженням мистецтва та робила свій внесок у будівництво музеїв та покращення іранської архітектурної спадщини. Зокрема, Фарах відіграла важливу роль у створенні Тегеранського музею сучасного мистецтва, який відкрився у 1977 році. Саме під її патронатом були закуплені роботи багатьох сучасних художників, включно з Енді Ворголом, Пабло Пікассо, Джейсоном Поллоком тощо. До речі, з Енді Ворголом вона навіть товаришувала. Він намалював Фарах та шаху портрет, а ще фотографував імператрицю.

"Це був період, коли ми мали хороші доходи від нафти, хоча саме тоді почалися всі наші проблеми", — розповідала Фарах Пахлаві BBC.

Блискуча казка тривала недовго. З Ісламською революцією 1978 року шах та його дружина покинули Іран. Жодна країна, окрім Єгипту, не прийняла розшукувану родину. В момент подружжя стало вигнанцями, поки Іран був у полумʼї революції. Втім, вони не залишилися бідними — за деякими даними, їхній статок оцінювався приблизно в 3 мільярди доларів.

Вже у вигнанні останній шах захворів на лейкемію. Фарах залишалася із ним і доглядала його. У той момент із Парижа прийшов лист від Сораї, де було написано лише: "Я все ще тебе кохаю". Мохаммед Реза Пахлаві відповів взаємністю і забажав наостанок побачити кохання всього життя. Поки помічники шаха намагалися організувати йому і Сораї останню зустріч в Каїрі, Мохаммеда не стало. Вона ж пережила коханого на 20 років і померла з невідомих причин у своїй квартирі в Парижі у 69 років. 

У 1981, через рік після смерті останнього шаха Ірану, президент США Рональд Рейган запросив Фарах та її дітей, оголосивши їх бажаними гостями в Америці. Сьогодні колишній імператриці Ірану 87, вона живе між Мерілендом та Парижем, втративши двох із чотирьох дітей: дочку Лейлу через анорексію, сина Аль-Резу – через самогубство. Подейкують, що дітей шаха наздогнало "прокляття Пахлаві".

У 2003 році Фарах Пахлаві видала мемуари "Моє життя з шахом" (An Enduring Love: My Life with the Shah), які стали світовим бестселером.

У 1967 році Реза Пахлаві став кронпринцом. Під час революції він перебував у США, де навчався на пілота, і більше не зміг повернутися до Ірану. Згодом оселився в Америці та став голосом іранських прихильників монархії в еміграції.

У 1986 році Реза одружився з Ясмін Етемад Аміні. Подружжя має трьох доньок — Нур, Іман і Фарах, та живе поблизу Вашингтона. Ясмін, юристка за освітою, підтримує громадську діяльність чоловіка.

Старша донька Нур працює у фінансовій сфері в Нью-Йорку та активно висловлюється щодо прав людини й ситуації в Ірані. Іман також живе в Нью-Йорку, а у 2025 році вийшла заміж у Парижі. 

На відміну від родини, старша дочка шаха Фарахназ Пахлаві веде непублічне життя. Відомо, що вона займається соціальною роботою та підтримує права дітей. Цьогоріч Фарахназ з’явилася на мітингу в Мюнхені на підтримку прав людини в Ірані.

Нагадаємо, ТаблоID розповідав про те, як змінювалася княгиня Монако Шарлін.