Бакай вирощував гадюк, які розповзалися по буряках в картоплі

П'ятниця, 17 листопада 2006, 14:52

Ігор Бакай – це широка і захоплена натура, це полювання в Африці, це пікнічки, де ікру їдять прямо з відра... Такими словами характеризували журналісти екс-керівника ДУСі ще тоді, коли Ігоря Михайловича можна було побачити в Україні.

Тепер він громадянин Росії і полює, мабуть, на сибірських просторах, чи розважається десь у Тундрі.

Проте були часи, коли Бакай не відмовляв собі ні в чому і на Україні.

Про пригоди Ігоря Михайловича у хащах Шевченківського Національного заповідника у Каневі згадав екс-міністр культури і туризму Ігор Ліховий, який як раз у той час був директором того самого заповідника.

"Так, значить завтра мені гадюк підженіть, кабанів там різних, зайчиків, білочок..."

"На той час уже і Конча-Заспа, і Пуща-Водиця, і Козин були поділені, Канів став привабливим для тих, кому було замало мисливських угідь. Тодішній керівник ДУС був першим, хто взяв там чотири тисячі гектарів. Неподалік почали будуватися відомі брати соціал-демократи, які підганяли під свої володіння всю інфраструктуру", - починає згадувати Ліховий в інтерв’ю УНІАН.

Продовжується розповідь екс-міністра у стилі "comedy club" з елементами жахів.

Виявляється, Бакай вже давно приглядався до територій заповідника, проте законно забрати їх у свої володіння ніяк не міг.

І тут якось, каже Ліховий, керівник ДУСі "знайшов форму, щоб легально орендувати ці території".

"Але це все виглядало смішно навіть в очах канівських селян. Огородив ліс, поставив двадцять п’ять кілометрів сітки-рабиці, охорону, побудував вертолітний майданчик, купив диких свиней та оленів", - розповідає він.

"Та оскільки дикі свині живуть за законами природи і не посвячені в бізнес-плани Бакая, то вони повиздихали від чумки, інші пішли по людських городах", - каже екс-міністр.

'"Леоніде

"Леоніде Даниловичу, ну можна я у заповіднику Сафарі влаштую?
Та мені небагато треба. Гектарів 200"

А це вже справжнє фентезі: "Згодом розповідали, виникла ідея створити ферму для гадюк, які порозповзалися, люди сапками по городах рубали яскравих, небаченого кольору плазунів", - розповів Ліховий.

Проте на цьому гумористичні історії від Ігоря Дмитровича не закінчуються. Тепер він згадує, як боронив вінок Ющенка від Януковича ще перед президентськими виборами.

"У травні 2003 року приїхала група депутатів з “Нашої України”, поклала вінок на могилу Шевченка зі стрічкою, де написано “Великому Кобзареві від Блоку Віктора Ющенка”. Згодом прибув тодішній прем’єр-міністр Янукович, і заступник губернатора попросив мене забрати той вінок, бо “Вікторові Федоровичу неприємно це бачити”, - каже Ліховий.

'Бакай

Бакай на полюванні. Фото "Сегодня"

У квадратику: крайній зліва - Віктор Чорномирдін, крайній справа - Бакай

У квадратику: крайній зліва - Віктор Чорномирдін, крайній справа - Бакай

Але мужній соратник Ющенка не здався.

"Я відповів, що оскільки я його не клав туди, то не й забиратиму. Шевченкова могила велика, і тут є місце для вінків усіх політичних сил, які шанують батька нації", - каже він.

Але і Віктор Федорович здаватися не хотів: "Знову ж таки приїхав посланець, який сказав, що йому наказали прибрати той вінок. Я відповів: ви його туди не клали, то й не будете забирати".

Після цього люди Януковича вирішили поступитися. Тепер доля вінків Януковича і Ющенка зовсім інша. Вони мирно лежать поряд...

powered by lun.ua
Приєднуйтесь до дискусії
Останні матеріали
Більше матеріалів