Кільчицька розкрила ім'я чоловіка, від якого може народити

1 листопада 2010, 12:10
Колишня заступниця глави Київської міської адміністрації Ірена Кільчицька пішла з мерії, спаливши за собою усі мости. Тепер яскрава брюнетка з непростим характером і високою самооцінкою "займається своїми особистими справами".

До початку вересня Ірена мандрувала Європою, зробила "невеличкий ремонт" в одній зі своїх квартир. До речі, за Кільчицькою значиться і квартира на Панаса Мирного, і на Бесарабці, де вона жила з дитинства, і де проживали її батьки

Є в Ірени Реонольдівни і заміський будинок, який вона орендує і буває там з дітьми Монікою та Марком. До речі, малеча, за словами матері, у місті вже постійно ходить у школу.

А це літо у житті Кільчицької стало свого роду переломним. Кільчицька у 40 років розпрощалася з дівоцтвом і вийшла заміж, про що і розповіла в інтерв'ю сайту "Українська правда. КИЇВ".

- Ірено, ви сказали, що все-таки вийшли заміж. За кого?

- Так, 10 липня я зареєструвала шлюб із громадянином іноземної держави. Не буду казати якої. Я навіть не сказала "європейської". Нехай це залишиться поки загадкою.

- Як його звуть?

- Так, як мого сина. Тобто, Марк.

 Кільчицька зізналася, що її чоловіка звуть так само, як і сина

- Діти були присутні на церемонії одруження?

- Звісно. Я взагалі без дітей нікуди не ходжу. Для них це був бал. Все гарне вони називають балом. Вони вважають, що це був черговий бал: чийсь день народження, щось ще.

- Чи була у вас весільна подорож?

- Весільна подорож у мене була все літо.

- Куди ви їздили у подорож, що побачили? І хто її оплачував? Адже ви не раз згадували про шлюбний контракт.

- Контракт обов'язково. Я без контракту взагалі нікуди і вам не раджу. Їздила не за свій кошт. Але й такої подорожі, як ви думаєте, не було. Ми просто відпочивали нормально та й годі.

- Де ви відпочивали?

- У Європі. Я була у Німеччині та у Франції.

 Весільна подорож за власний рахунок? Ще чого!

- Як ваш ще тоді майбутній чоловік освідчувався вам? Це було романтично?

- Щодо романтичності, я вам скажу, що 17 років - це останній мій ефект романтики. Все інше - жорстка реальність. Тому про жодну романтику я говорити не можу.

Просто відбулося. Я романтики у цьому не побачила. Можливо, я його підштовхнула якось до пропозиції. Але зараз ми живемо у різних країнах. І я повторюю, що я збираюся жити і працювати в Україні, подобається це комусь чи ні. Я знаю, що декому це не подобається, але це буде так.

- Ви не носите обручку. Вона у вас є?

- Обручка є. Я обирала її сама. Вона від Cartier, але каблучки я не ношу взагалі. Вони мене дратують. Навіть якщо вдягаю кудись її на захід, то, щойно приходжу додому, відразу знімаю. Я ношу годинник, дуже люблю сережки, а каблучки - ні. Тому вона просто у мене лежить.

- Скільки коштувала ваша весільна обручка?

- Не скажу, але вона мене гідна.

- Ви хочете ще раз народити? Чи була у вас розмова з чоловіком про спільних дітей?

- Розмова про спільних дітей... Я не виключаю, що я ще можу народити дитину. І, швидше за все, від чоловіка. Якщо жодних форс-мажорів не станеться.

 Останню "романтику" Ірена Реонольдівна отримала в 17 років

- Чому ви обрали для своїх дітей такі нехарактерні для української традиції імена - Моніка та Марк?

- Так, у моїх дітей досить нехарактерні імена. Але мене теж, до речі, не Марія Іванівна звуть. У нас традиція така.

Мені дуже подобалося ім'я Моніка. По-перше, воно і слов'янське, тому що є свята Моніка Єпатійська, вона мати якогось святого. Коли я хрестила Моніку в Ільїнській церкві, я її хрестила іншим ім'ям, тому що не знала, що Моніка - це православне ім'я. І вже після хрестин я дізналася за якийсь час, що її можна було хрестити як Моніку. Що стосується Марка, то так звуть його батька.

- Тобто, ви назвали сина на честь батька?

- Якщо ви робите такий висновок, то робіть такий висновок. Річ у тім, що обоє дітей на моєму прізвищі. І за документами я значуся як мати-одиначка. Я це зробила навмисне. Історія з відвойовуванням дітей, одержанням якихось дозволів на якісь в'їзди-виїзди - це не моя історія, але я б не змогла так вчинити, я б не витримала. Я себе обгороджую від речей, які для мене були б дискомфортними.

У мене і так дуже насичене яскраве екстремальне життя - і у прямому, і у переносному значеннях. І мені ще бракувало десь бігати вишукувати своїх дітей, а надто по закордонах. Вистачить і так, що я звертаюся до якихось своїх впливових знайомих з якихось питань, щоб я ще до них зверталася для того, щоб шукали моїх дітей.

 Кільчицька записала дітей на себе, щоб не шукати їх по всьому світу

- Хто доглядає за вашим сином, Марком?

- Дві няньки, які чергують позмінно.

- Але на ніч ви залишаєтеся самі з дітьми?

- Ні, ніколи. У нас у будинку завжди багато людей.

Я дуже люблю психологічні трилери, вони мені дуже допомагають у житті. У мене зараз дуже цікава історія. Я звільнила одну няньку своєї дочки Моніки, і три дні на тиждень я тепер у неї нянька. Звичайно, вона не дуже радіє цьому, тому що у мене ж на шиї не посидиш, як у няньки. Але вона зі мною спить. А я дивлюся психологічні трилери.

І вона каже: "Боже, знову ці трилери. Знову ці жахи". І я вимикаю світло. Для чого я вимикаю світло? Щоб вона швидше заснула. А вона запитує: "Мамо, навіщо ти вимикаєш світло?". А я кажу: "Щоб нам з тобою було страшніше".

І, природно, вона хвилин за 5 засинає. Але коли приходить її нянька, вона їй розповідає чисту правду: що ми дивилися страшний фільм з мамою, і мама ще вимикала світло, щоб нам було страшніше.

 З Монікою Ірена інколи дивиться трилери

- З приводу особливостей характеру дітей. Ви сказали, що Моніка успадкувала ваші риси характеру. Чи схожий Марк на свого батька, чи в нього переважають ваші риси характеру?

- Я думаю, що діти дуже схожі на мене. Вони різні між собою. Моніка дуже характерна, але її можна заговорити, змінити її думку, домовитися, піти на якийсь компроміс.

А з Марком це неможливо. Він золота дитина, поки все так, як він хоче. Якщо щось не так, його заспокоїти нічим не можна. Він кидається на підлогу, кричить, б'ється, і взагалі нічим ситуацію змінити не можна, поки він не отримає своє. У мене теж є таке у характері, що поки мене не чіпають, все нормально.

Марк - золотий, доки все так, як йому хочеться

- Яка остання дитяча витівка вам запам'яталася?

- Вони постійно щось вигадують. У мене Марк у два роки навстоячки пісяє у горщик. Я цим дуже пишаюся. Я гадаю, що мало яка мама може цим похвастатися. А що стосується Моніки, вона просто унікальна. Не кажучи про те, що вона усім розповідає, що з нею дуже небезпечно мати справу.

Я нещодавно сиділа розмовляла з подругою, Моніка просто гралася поруч. Я намагалася зробити так, щоб вона не зрозуміла нашої розмови - говорила трошки тихо, і скрививши губи, на що Моніка зауважила: "Чому ви так дивно розмовляєте? Я нічого не розумію. розмовляйте нормально". Ми їй сказали, що саме для того, щоб вона нічого не розуміла, ми так і розмовляли.

Або інше - у діток ще не вироблені ферменти в організмі на солодке. Тому в Моніки після солодкого може з'явитися прищик.

У мене була лікарка Ольга Богомолець, і вона сказала, що взагалі все солодке з дому треба викинути. А хрещений Моніки приніс печиво, і вона радісно повідомила, що зараз ми будемо його їсти.

Я кажу: "А чому ти не розповідаєш хрещеному, що тітка Оля заборонила їсти солодке?". Вона повертається, як ні в чому не бувало, і каже: "А печиво - воно не солодке, воно просто печиво". У неї дуже добре почуття гумору, як у її мами.

Кільчицька і у медовий місяць дітей брала

- Зараз Моніка і Марк відвідують якісь заняття?

- Моніка двічі на тиждень ходить до художниці на індивідуальні заняття, тричі на тиждень - в Академію балету. І тричі на тиждень вони ходять у першій половині дня у садочок "Джерела", що знаходиться неподалік від будинку. Це мережа садків або шкіл раннього розвитку по всьому Києву. Дуже зручно, мені подобається, вони там займаються малюванням, співами, математикою, логікою, англійською.

-  Діти, як і ви, ходять з охороною?

- Діти у мене без супроводу нікуди не ходять. Обов'язково з охороною. Але це пов'язано з якимось заходами безпеки. По-перше, я у 38 і у 40 років народила дітей не для того, щоб займатися екстримом відносно них. По-друге, є ці скажені собаки якісь, котрі бігають, є якісь люди неадекватні, неакуратні водії. Це пов'язано лише з цим.

- Ким би ви хотіли бачити у майбутньому Моніку і Марка?

- Я хочу, щоб вони були щасливі, чим би вони не займалися.

- Тобто, якось їх спрямовувати ви не будете?

- Я вважаю, що потрібно розвивати всі їхні задатки, а вони самі оберуть.

Далі буде...

Читайте також інтерв'ю Ірени Кільчицької на сайті "Українська правда. КИЇВ": "Ірена Кільчицька: Я не спілкуюсь з Черновецьким"

Фото з особистого архіву Кільчицької

IDEALMEDIA