Василь Горбаль: Я слухаю радіо "Шансон", хоча не люблю розпальцовану тусовку

Наслідки розлучення зі співачкою Галліною далися взнаки Василю Горбалю – депутат зі статками в півмільярда доларів, за його словами, перебрався на зйомну квартиру, а харчуватися заїжджає у "Макдональдс" на Поштовій площі.

"Ви не жартуєте?", - запитуємо у Горбаля. "Ні, серйозно. Моя улюблена страва – "Біг тейсті меню".

Втім, незабаром Горбаль реанімує свій статус мультимільйонера – він зводить маєток прямо в центрі Києва, про що депутат розповів у інтерв’ю ТabloID.

– Так, справді, я будуюся біля Ботанічного саду.

– Ви знаєте, там уже живе депутат від блоку Тимошенко Сергій Терьохін?

– Ні, цього я не знав. Треба буде перевірити, які в мене там сусіди.

– З ким ви спілкуєтеся у неробочий час з політиків. У вас є якесь хобі?

– Я товаришую з Василем Грицаком – депутатом від Партії регіонів (Від ТabloID: Грицак на минулих виборах влаштував до Київської облради тоді ще дружину Горбаля Галліну.)

А у суботу я з Нестором Шуфричем їздив на риболовлю на Київське море. Так, поспілкувався на відсторонені теми...

– Чим ви ще захоплюєтеся?

– У мене є собака породи Мастіно. Ще я колекціоную українські монети, випущені в період незалежності.

Раніше я цілеспрямовано збирав різних рибок. Потім, коли мені їх надарували стільки, що було непристойно продовжувати колекцію, я цю справу припинив.

– На вас зараз годинник Breguet вартістю більше 100 тисяч доларів…

– Думаю, його ціна навіть вища. У мене є один товариш, який регулярно дарує годинники. Три або чотири штуки від нього вже є.

– Тобто, у вас є мільйон доларів, вкладений у годинники.

– Напевно, так.

Горбаль носить "Бреге" вартістю 200 тисяч доларів. Його запонки також стилізовані під турбійон "Бреге"

– Яка музика вам подобається? Які диски у вас у машині?

– Мій улюблений диск, який грає в машині – це Адре Бочеллі. Хоча те, що я слухаю, часто продиктовано смаками водія. Буває, що не гидую навіть радіо "Шансон".

– О! Напевно, ви – єдиний, хто зізнається в цьому. Тепер зрозуміло, чому ви – у Партії регіонів.

– Тут немає зв'язку. Наприклад, Висоцького можна почути тільки на радіо "Шансон".

– Кінематограф ви любите? У кіно ходите?

– Звичайно, щочетверга – ходжу в "Ультрамарин".

– Який фільм ви бачили останнім?

– Зараз скажу…(думає) Складне питання. Щось мене це не вразило.

– "Шрек"?

– Ні, ні на "Шрека", ні на "Піратів Карибського моря" я не пішов. Я не бачив ні перший, ні другий "Шрек", а про останню серію "Піратів Карибського моря" мені розповідали друзі – він їм не сподобався.

Взагалі мої улюблені фільми – радянські.

– Ага, ви, як зразковий український політик, який розповідає: "я люблю радянські фільми, відпочиваю в Криму, їжджу на метро".

– Ну, у Криму не відпочиваю. Я взагалі відпочивати не вмію, тому роблю це під час якихось своїх відряджень. Я не люблю засмагати. Хоча навесні буваю в Еміратах.

– Живете в найдорожчому готелі "Будж Аль Араб"?

– І в ньому теж.

– Цього літа їдете кудись відпочивати?

– Друзі запросили мене на Кріт.

– А в Монако – ні?

– Я розпальцьованих тусовок не люблю.

Попередня дружина Горбаля Галліна була брюнеткою. Фото "Бульвар"

– Яких ви жінок любите? Блондинок, брюнеток?

– Не дурних.

– Тобто, по зовнішності перевагу не віддаєте?

– Рано або пізно жінка відкриває рота, щоб щось сказати. Тоді стає все зрозуміло.

Нинішня дівчина Горбаля Тетяна є блондинкою. Фото "Булвар"

Фото з програми Яна Табачника "Честь маю запросити"

– Як ви підбираєте собі картини на стіни?

– Під час якихось закордонних відряджень я купую собі картини, які мені подобаються. Це питання не ціни, а того, яка картина мені потрібна в цей момент.

– Серед художників є улюблені? За чию картину вам не шкода було би грошей?

– Я не колекціонер по художниках. Хоча Дмитро Володимирович Табачник займається моїм "вихованням" у цьому сенсі. Він – відомий колекціонер і поціновувач.

На стіні кабінета Горбаля висить невиразний ландшафт шведа Едварда Берга

– А книги? Що ви читаєте?

– Так, я нещодавно здолав останню книжку Форсайта – "Ошуканець". Це взагалі мій улюблений письменник. Читаю всі його книги. Часто в оригіналі, англійською мовою. У дитинстві читав дуже багато, майже все проковтував.

– Ким ви хотіли бути в дитинстві?

– Досить рано я захотів бути дипломатом. А про факультет міжнародних відносин я довідався з якогось художнього фільму.

– Оскільки це ще було в часи СРСР, то ви думали працювати дипломатом у соцтаборі або вас тягло на Захід, до "загниваючого капіталізму"?

– Я був ідеологічно підкований. А в десятому класі я вивчав уже чотири іноземні мови – арабську, французьку, англійську, німецьку. Ще вчив есперанто. Але коли я переконався, що це – мертва мова і мені вона не потрібна, я терміново стер у пам'яті все, що знав.

– Якими мовами ви зараз вільно володієте?

– Точно німецькою та англійською. Французька у мене на тому рівні, який дозволяє зробити замовлення в ресторані у Парижі. І якщо мені буде необхідна французька мова, думаю, що мені не знадобиться багато часу для відновлення знань.

Свою шафу в кабінеті Горбаль заповнив стутетками ізраїльського скульптора Франка Майслера. Ця нагадує Горбалю про користь занять спортом

– Ваш однокурсник Михайло Саакашвілі вчився на міжнародному праві. А ви – на міжнародних економічних відносинах. Чому ви зробили такий вибір під час розподілу?

– Там була математика, яку я дуже любив. Я був призером всіляких олімпіад, які тоді проводилися. Мене запрошували без іспиту в МФТІ. Але інтуїція мене не підвела – вже тоді я зрозумів, що інженери у цій країні будуть не настільки затребувані.

А потім, у 1990–м році мене відправили, як ви кажете, на "загниваючий Захід"…

– Це куди ж?

– У Німеччину – у Баварію. Я поїхав по програмі обміну студентами в університет міста Пассау. Вивчав міжнародну економіку і паралельно стажувався в BMW–bank GmbH.

Коли у Москві до влади прийшло ГКЧП, перші три дні мене кликали отримати німецьке громадянство. Особисто запрошував бургомістр міста, з яким я був знайомий. Але я не залишився, тому що був, як вже раніше казав, "ідеологічно підкований". Я навіть на якомусь етапі пропонував збирати з німецької стипендії комсомольські внески.

Коли я повернувся сюди, мені запропонували роботу провідним економістом у Міністерстві економіки. І я зробив такий вибір, хоча міг би й надалі жити в Німеччині.

Я ще тоді порадився з батьками. Вони кажуть: "Міністерство економіки і робота в якомусь банку – це абсолютно непорівнянні речі". Хоча зарплата в десятки разів відрізнялася. У німецькому банку тоді платили 7–8 тисяч марок на місяць, а в Мінекономіки мені запропонували близько 250 марок в еквіваленті.

Але ж це було міністерство економіки!

Про те, як він починав бізнес-кар'єру, Горбалю нагадує ще один сюжет

Втім, коли мене почали оформляти на роботу, то з'ясувалося, що я досі був прописаний на Мельникова в студентському гуртожитку. Однак термін прописки уже вийшов, і цю проблему треба терміново вирішувати.

Мені порекомендували два швидких способи оформити прописку – терміново одружитися або купити квартиру. Однак у мене тоді не було таких планів. Тому я наступного дня сказав: "Напевно, я відмовлюся від роботи в Мінекономіки і піду працювати кудись в український банк". Так я і почав кар’єру банкіра в Україні.