Кужель згадала, як лежала в сіні, а Чечетов - про гітари й багаття

П'ятниця, 25 січня 2013, 14:21

У День Тетяни традиційно святкують ще й День Студента. Вітчизняні парламентарі до цього свята ставляться з особливою ностальгією. Комусь згадується копиця сіна й зорі, комусь КВК і шахти, комусь зустріч з дружиною та намети та багаття.

Депутати Михайло Чечетов, Олександра Кужель та Петро Симоненко розповіли "ТСН", що вони пам‘ятають про свої студентські роки.

Депутат від Партії регіонів Михайло Чечетов навчався у Харківському інженерно-економічному інституті. Він називає студентство найкращими часами, і впевнений, що нинішні студенти позбавлені багатьох переваг студентського життя, які були раніше.

На думку Чечетова, істинний студент - той, хто жив у гуртожитку. І найприємніші спогади про студентство у нього пов'язані саме з п'ятьма роками у гуртожитку.

"На свята, навіть на Новий рік, студенти додому не їхали, завжди залишалися в гуртожитку в Харкові. І найцікавіші зустрічі Нового року були не в якихось ресторанах, а саме у гуртожитку. Навіть харків'яни, які жили вдома, місцеві, приходили святкувати до нас у гуртожиток. Було стільки музики, гумору, пісень… А зараз все з точністю до навпаки", – каже регіонал.

Також Чечетов пригадує, як щоліта створювалися студентські загони і молодь їздила на будівництво по всьому Радянському Союзу – від Камчатки і Колими до Казахстану.

 Чечетов досі зітхає за гуртожитком і наметами з багаттям

За його словами, це була своєрідна форма заробітку під час літніх канікул: з таких поїздок студенти привозили до тисячі рублів за середньої зарплати 160 рублів.

"Ми будували дороги, мости, будинки. Причому жили в тайзі, в палатках, були вогнища, гітари – справжня студентська романтика. Тоді нам видавали студентську форму "захисного" кольору, а на спині завжди писали білою фарбою, наприклад, "Далекий Схід-77", "Казахстан-78", "Тюмень-79", - розповідає він.

"І коли будівельний загін їхав вчетверте, а інші бачили на вже вицвілій курточці чотири написи, де людина побувала, на неї дивилися, як зараз на супер-бізнесмена. Спали там по 6 годин, а по 12-14 працювали без вихідних. Але все одно після закінчення робочого дня палили вогнища і грали на гітарах", – додає депутат.

А ще саме завдяки навчанню в університеті Чечетов познайомився зі своєю дружиною. На четвертому курсі вони відгуляли весілля, а цього року відсвяткували 35 років разом.

А депутату Олександрі Кужель у студентстві страх як кортіло у колгосп на картоплю

Студентські часи подарували Кужель трьох найкращих подруг, з якими вже 42 роки вона йде по життю. Політик, яка навчалася у Запорізькому індустріальному інституті, розповіла, що в їхню групу були закохані всі курси.

"Тому що у нас кожна дівчина була зіркою. Ми були найкращими у самодіяльності, створювали чудові "капусники". От зараз інколи скаржаться, що нецікаво жити… А нам тоді ніхто не робив цікаво – ми самі все робили", – додала депутатка.

Також Олександра Кужель розповіла, як на першому курсі її не пускали в колгосп на картоплю, а записали в агітбригаду.

"Кому зараз із студентів розповісти – не повірять. Але досі пам'ятаю, як я ридала в кабінеті декана, щоб мене відпустили з групою на картоплю. Він дивувався: "Навіщо?! Ніхто не хоче їхати, бо це важка праця". А я тоді спитала: "А як я буду з цією групою потім п'ять років вчитися, якщо не піду з нею на перше ж випробування, а поїду хвостом махати й пісні співати". І він мене зрозумів, і я поїхала з усіма на картоплю", – зазначила вона.

Кужель студенткою мріяла дорватися до села 

І, за словами Кужель, ця поїздка на картоплю стала для неї справжнім випробуванням, бо до того вона жодного разу не була в селі.

"У мене в селі не було жодної бабусі, жодних знайомих. Я навіть думала, що редиска росте пучками… Тоді я вперше побачила, як доїться корова. Тоді ж я вперше дивилася на зірки, лежачи на сіні. Це все було незабутньо… Аби можна було знову пережити цей момент, я би все робила так само", – зітхнула Кужель.

Лідер комуністів Петро Симоненко зі студентства добре пам‘ятає Клуб веселих та кмітливих (КВК).

Він розповів, що в його групі гірничих інженерів були тільки хлопці. При цьому із 28 осіб 14 були абсолютно самостійними людьми, які пройшли армію, а дехто мав і 13 років підземного стажу роботи, інші ж – прийшли після школи.

"У нас були прекрасні можливості. Наприклад, провчившись рік, ми могли поїхати разом зі студентським будівельним загоном працювати, заробити грошей і спокійно жити протягом року (взутися, вдягнутися, забезпечити себе їжею тощо)", – вдарився у спогади Симоненко.

Також лідеру комуністів запам'яталися студентські КВК, які тоді були повсюдно. Хоча сам він замість гумору, плескався у водичці.

Симоненко любив КВК, але віддавався басейну

"Хоча я в КВК участі не брав, проте регулярно спостерігав як глядач. Не брав участі, тому що мав два тренування на день (ранкове і вечірнє), за які треба було проплисти чимало кілометрів, тому на КВК просто не було часу. Тож я вважаю, що мої студентські роки були по-справжньому щасливими", – наголосив Петро Миколайович.

А ще Симоненко зізнався, що, закінчивши інститут із відзнакою, рвався працювати на шахту. Але йому відмовили. Мовляв, розподільна комісія вирішила, що на шахту він зможе "і завтра піти", а поки хай попрацює в інституті, займеться "системою безпеки та іншими більш складними речами".

Фото "ТСН", "Дусі", Марії Масіч  ("Киевград")

powered by lun.ua
Приєднуйтесь до дискусії
Останні матеріали
Більше матеріалів