Шуров: Не уявляю концерти "Pianoбой" у Росії в умовах нинішньої війни
Лідер гурту "Pianoбой" Дмитро Шуров, якого також знають як колишнього клавішника "Океану Ельзи", не вважає концерти у Росії можливими в умовах війни.
Після того, як влітку участь Шурова у московському фестивалі була скасована з невиразних причин, він вирішив туди не їздити, поки усе не налагодиться.
У короткому інтерв’ю ТаблоID Дмитро розповів про те, як ставиться до російських концертів колег та про розмови з рідними щодо ситуації у країні.
У липні міністр російського уряду Сергій Капков підписав розпорядження про скасування виступу "Pianoboy" у Москві.
"В нас було багато незрозумілих історій з концертами у Росії, після яких ми вирішили туди не їхати. У цій ситуації я собі абсолютно не уявляю ці концерти. А до Криму нас і не кликали за весь цей час, і я насправді не уявляю собі це", - коментує Шуров.
 |
| Шуров не збирається з концертами до Росії |
На запитання про те, як він ставиться до концерту Сергія Бабкіна у Криму, Шуров дав розлогу відповідь з екскурсом у минуле.
"Ми не спілкувалися з ним на цю тему, і взагалі давно вже так близько не розмовляли. Мені здається, він усе доступно пояснив з самого початку, і не може бути ніяких запитань", - почав Діма.
"Скажімо так, є такі артисти, діяльність яких у будь-якій країні робить Україні лише краще. Я думаю, що в Україні їх багато... Була раніше традиція, що усе найкраще з України їде до Росії. Це стосувалося поп-артистів, академічних музикантів, композиторів. Не знаю навіть, як це цензурно назвати, але український інтелект їхав до Росії, а російський приїжджав в Україну і збирав тут гроші. І це якийсь гол в одні ворота..." - обурився Шуров.
 |
| Дмитро не став обговорювати вчинок Бабкіна, мовляв, той сам вже усе пояснив |
"І потім якоїсь миті на початку 2000-х, після фільму "Брат-2", коли з’явилося багато українських гуртів на цій хвилі, ситуація почала змінюватися у тому сенсі, що українські артисти стали успішними в Росії, при цьому залишаючись українськими артистами, живучи в Україні. І вони фактично створювали окрему ауру таланту, успішності, оригінальності і ставали для Росії зарубіжними артистами. Це дуже правильний рух. І, мені здається, дуже нерозумно це припиняти. Я завжди буду на боці людей, які, залишаючись українцями, їздять до Росії і щось роблять там. Якщо це можливо – то чому ні?" - зазначив музикант.
"Гірше за все я ставлюся до людей, які не можуть визначитися зі своєю позицією. Але ми всіх цих людей знаємо, вони завжди грали там, куди їх кличуть, і що взагалі з них взяти... Іван Дорн, Сергій Бабкін, гурт "Бумбокс", гурт "Океан Ельзи", без зайвої скромності "Pianoboy" - гадаю, що є десь десяток артистів, які за останні роки стабільно та успішно їздили до Росії, збирали там зали і створили там окрему ауру, не боячись цього слова, окремої музичної Мекки. І це дуже круто", - сказав Дмитро.
 |
| Шуров і Хливнюк - як раз ті музиканти, за позицію яких не соромно |
"І мені дуже шкода, що зараз усе ставиться під сумніви, і дуже часто під це підпадають люди, які на це не заслуговують. Ну і потрапляють, які заслуговують теж", - додав він.
Шуров ще раз наголосив, що концерти у Росії наразі для нього неможливі.
"Мені зараз дуже важко уявити Піанобоя на площі у Москві у ситуації, коли відбувається війна. Це неможливо. Можна уявити у контексті сольних концертів, але все одно це дуже складно. Я волію дочекатися, поки усе налагодиться", - зауважив музикант.
Крім того, Шуров зізнався, що відсутність концертів у Росії майже не відбилася на його матеріальному становищі.
"Ну взагалі ж криза не лише в Україні. Не варто думати, що у Росії все зашибісь, народ валить на концерти, а всі промоутери мріють привезти всіх артистів у своє місто. Це не так. І я не можу сказати, що ми від цього дуже сильно страждаємо. Ми ніколи не залежали від Росії, у нас завжди це було більш менш збалансовано, концертна діяльність. І головне, що я дуже давно цим займаюся, я переживав дуже різні ситуації, я знаю, що робити, коли у країні криза – а саме – пишу альбом", - поділився Дмитро.
 |
| Шуров знає, що робити, коли у країні криза |
В одному з останніх інтерв’ю Діма казав, що події у країні вплинули на його продуктивність, і він якийсь час не міг писати. Однак потім повернувся до творчості, і ось нещодавно світ побачив кліп на пісню "Родина".
"Родина" - стара пісня, їй два роки. У кліпі ми не експлуатували Майдан, Небесну сотню та інші знакові речі. Якраз ми дуже багато часу витратили, щоб знайти ідею. Режисер Володимир Шкляревський багато місяців думав, як зробити цей кліп позачасовим, зрозумілим не лише якійсь маленькій, стурбованій ситуацією у країні кількості населення, і тому він не вийшов минулої осені, коли мав вийти. Тобто ми робили усе, щоб ця ідея дійшла до якомога більшої кількості людей", - розповів Діма.
"Дуже легко достукатися до тих, хто шукає сатисфакції у питанні ситуації у країні, це неважко. А спробуйте переконати тих, кому по цимбалах. І "Pianoбой" дуже намагається достукатися до всіх у цьому питанні. Тому треба вигадувати якісь інші образи", - додав він.
ДИВІТЬСЯ ВІДЕО:
Вдома з дружиною Ольгою та сином Левом Шуров не уникає тему політики, а навпаки – активно обговорює.
"Так, ми постійно обговорюємо і перебуваємо у такому близькому і одне до одного, і до ситуації у країні контакті. Тому що ми дуже переживаємо про долю сина, про свою найближчу долю. Ми не хочемо вічно розгрібати якісь, як писав Муракамі, культурологічні завали, назвемо це соціологічні завали. Ми дуже втомлюємося від постійного пробивання своїм лобом стін для того, щоб якось себе реалізовувати у житті", - зазначив музикант.
"При цьому ні я, ні дружина не вміємо торгувати пакетами, булочками, насінням і продавати металобрухт закордон. Ми хочемо тут щось продукувати. Ми, у першу чергу, щось створюємо. Тому, звичайно, ми постійно це обговорюємо", - зауважив він.
 |
| Шуров та його родина живуть у контексті того, що відбувається у країні і не уникають розмов про політику |
Що ж до сина Лева, то він досить активно, за словами, Шурова, цікавиться політичною ситуацією, а перед виборами приносив додому багато агітаційної поліграфії.
"Він зараз дуже відкритий, він навіть надто відкритий зараз та дуже уразливий у своїй відкритості. Я не пояснюю йому нічого, я, скоріше, прищеплюю йому відчуття того, що усе може опинитися не так, як виглядає, щоб він перевіряв, переперевіряв та ще раз перевіряв будь-яку інформацію, будь-яких людей та кілька разів думав, перш ніж довіряти або ні. В іншому він сам розбирається... Але мені страшно подумати, що буде, коли він почне по-справжньому помилятися у своєму виборі, почне розчаровуватися у своєму виборі. А що ще можна зробити?"
