Литовченко-Прокаєва побувала у країні "Володаря перснів"

Влада Литовченко-Прокаєва, якій кілька років тому вдалося увійти до ТОП-10 сітських левиць України, захопилася подорожами.

Після мандрівки до Сіднею та Великого Бар'єрного рифу в Австралії, жіночка попрямувала до Нової Зеландії.

Після того, як Литовченко стала Прокаєвою, вона почала активно розповідати ЗМІ про свої мандрівки світом

Цієї зими Владі закортіло літа. Тому вона з ріднею попрямувала спершу до Австралії

"Нова Зеландія у нас викликала нові й ні з чим не зрівнянні враження й емоції..." - почала було свою розповідь "JetSetter.ua" дружина бізнесмена Сергія Прокаєва і колишня дружина бізнесмена Ігоря Литовченко.

"Одним з перших місць, куди ми попрямували, стало місто Роторуа, розташоване на Північному Острові Нової Зеландії. Te Rotorua-nui-a-Kahumatamomoe - саме так називають це поселення місцеві мешканці, число яких перевищує 60 000 осіб", - поділилася недавно отриманими знаннями тусовщиця.

За словами Влади, Роторуа розташоване на березі мальовничого однойменного озера і належить до зони геотермальної активності. Є тут і озера, і гори ,а саме місто вже близько 200 років є великим туристичним центром. Сьогодні це одне з найбільш популярних місць відпочинку не лише туристів, а й самих новозеландців.

"Єдине, що тут трохи бентежить - це їдкий запах сірководню - вірна ознака близькості вулканічних районів. Тектонічні плити, які стимулюють тихоокеанське "Кільце вогню", важко зітхають під земною корою, створюючи відчуття досить небезпечної і неблагонадійної місцевості. Але краса і незвичність того, що ми побачили, змусила забути нас про всі мінуси", - запевнила Прокаєва.

Владі та, варто думати, її чоловікові сподобалися і новозеландські гейзери, один з яких носить назву Похуту ("Великі бризки"), і вулкани.

Після Сіднея та Великого Бар'єрного рифа Прокаєва і Ко переметнулися до Нової Зеландії

Компанія була у захваті від новозеландських гейзерів

"Неподалік від кварцової тераси знаходиться Долина вулканів Ваймангу, що з'явилася в 1886 році після виверження вулкана Таравера", - розповідає світська дама.

"Наприклад, грязьові калюжі під назвою ''Чорнильниці диявола'' утворилися порівняно нещодавно, у 1968 році. Всі навколо клекоче, гуркоче, димить і пульсує, а чорний колір обумовлений неймовірною кількістю графіту та сирої нафти, що виносяться назовні разом з водою", - спробувала описати побачене Прокаєва.

Тут же, за словами жінки, можна помилуватися всіма барвами веселки у водоймі під назвою "Палітра художника". Є тут і "Озеро шампанського", і водойми з гарячою і холодною водою, а також грязьові ставки в бульбашках.

"Все знаходиться на відстані випростертої руки й одного кроку, настільки близько, що хочеться потягнутися і перевірити температуру води особисто, але таблички з написами "Обережно: 100С" діють, як знак "стоп", - попередила жінка.

Прокаєвій хотілося перевірити температуру води особисто, але таблички з написами "Обережно: 100С" зупинили

Після огляду див природи, гід "заінтригував нас новими і нікому незрозумілими словами - моко, хака, Маорі, Кіор", вела далі жінка.

"Виявляється, ми прямували у село корінних мешканців Нової Зеландії, де швидко розібралися з новими термінами", - додала вона.

Тож, як нагадала Влада, аборигени Нової Зеландії звуться Маорі, а їхня культура походить від предків, що проживають у Полінезії.

"Вважається, що між 800 і 1300 роком нашої ери Маорі перебралися до Нової Зеландії, попрямувавши у небезпечний шлях по Тихому океану через перенаселення і голод на островах", - згадувала розповіді гіда Прокаєва.

"Подолати не один десяток миль морського шляху їм допомогла прекрасна орієнтація по зоряному небу і майстерно зроблені каное. Сьогодні Маорі немає рівних у мистецтві різьблення по дереву, каменю й кістці", - додала вона.

Окрім того, у країні "Довгої білої хмари" Литовченко-Прокаєва набралася й інших хитромудрих слів.

"Хака - це військовий танець, що виконується виключно чоловіками, які, танцюючи, щосили вирячують очі й висовують язика - це знак зневажливого ставлення до супротивника, яким воїн намагається залякати чужоземця", - поділилася обізнаністю київська тусовщиця.

Владі показали Хаку і язика

Красені-новозеландці

"Моко - це гарний малюнок на шкірі, нанесений спеціальним пігментом. Кожен маорі гордо носить свої натільні "знаки". А чим більше тату, тим краще і тим вищий соціальний статус. І, нарешті, - Кіор. Це вид гризунів, завезених Маорі з Полінезії. Вони служили біженцям в якості першої їжі", - підсумувала свій новозеландський словничок Влада.

По тому, Прокаєва з товариством взяли курс на південний захід Південного острова у місто Квінстаун. Місто це розташоване на березі озера льодовикового походження Вакатіпу. Вода в озері, як нагадала Прокаєва, навіть у найспекотнішу пору не перевищує 14 градусів за Цельсієм.

"Вітер в цих краях настільки холодний і пронизливий, що, за температури повітря 30С, ми куталися у куртки й шарфи", - зізналася жінка.

Як дізналася Прокаєва, у 1862 в річці поблизу Квінстауна знайшли перше золото, після чого вибухнула золота лихоманка.

"Сьогодні Квінстаун - хороший новозеландський альпійський курорт, що входить в 20-ку кращих туристичних міст світу", - повідала вона.

"Додам, що Квінстаун знаменитий унікальним парком фіордів і зйомками фільму "Володар перснів", який вже став легендарним", - відзначила Влада.

Також з 1912 року стали популярними круїзи на теплоході по Вакатіпу. Як запевнила Прокаєва, вони теж зробили морську прогулянку і "помилувалися по-справжньому неземними красою".

Фото "JetSetter.ua"