Модний експерт Роман Тимофєєв про гардероб Зеленських під час війни, "ривок у космос" українських брендів та лояльність fashion-світу до росіян

12 лютого, 07:00

За 720 днів повномасштабної війни кожна галузь в Україні пережила неабияку турбулентність. Не є винятком і модна індустрія.

Події 24-го лютого одночасно стали точкою неповернення та нового старту для багатьох вітчизняних дизайнерів та брендів. Усе, що відбувалося в подальші два роки, змушувало їх рухатися вперед крок за кроком, відкриваючи нові горизонти та комунікуючи із fashion-світом від імені 40-мільйонної нації.

Про те, які зміни сталися з модною галуззю в Україні, гардероб Зеленських та тренди 2024-го TabloID поговорив із колишнім редактором фешнвідділу Elle та автором Telegram-каналу "ЖирнимШрифтом", модним експертом Романом Тимофєєвим. 

Роман Тимофєєв – 29 років, fashion-журналіст та колишній редактор відділу моди українського Elle. Нині – голова PR-департаменту Ukrainian Fashion Week, а також автор й засновник Telegram-каналу ЖиШи

Роман Тимофєєв – 29 років, fashion-журналіст та колишній редактор відділу моди українського Elle. Нині – голова PR-департаменту Ukrainian Fashion Week, а також автор й засновник Telegram-каналу "ЖиШи"

– Незабаром друга річниця повномасштабної війни. Як за цей час змінилася індустрія моди в Україні?

– Ну знаєш, це дуже широке питання, на яке можна цілу годину відповідати… В принципі, я якраз перед нашим інтерв’ю згадував про те, що в лютому 2022-го року, приблизно в ці самі числа, в Києві відбувся останній Ukrainian Fashion Week…

І я пам’ятаю цей настрій… 2022-й мав бути роком 25-річчя UFW як інституції. Я мав допомагати створювати якісь виняткові події, щоб все було glamorous-fabulous-amazing… І ми починали цей рік із Тижня моди, і вже відчувалася якась роздвоєність того, що відбувається з нами. Тому що багато бізнеспартнерів, UFW працює з міжнародними компаніями, донорами, спонсорами, вони почали в останній момент відмовлятися від підписання угод і домовленостей.

– На тлі новин про тоді ще загрозу вторгнення? 

– Так, на тлі всього цього. А самі контракти, вони на рік мали б бути… І дуже багато компаній почали скасовувати співпраці на тлі новин, які ставали дедалі темніші й темніші. Дуже чітко відчувалося, що якісь хмари збираються над головою, але все одно ніхто не хотів вірити… І в нас тоді у Мистецькому Арсеналі були присутні британські експерти, які допомагали зробити той Тиждень моди більш святковим. Вони наголошували, що ми якось серйозно ведемо соцмережі, пишемо пресрелізи. А ми начебто маємо бути, як it-girls – із келихом шампанського, party-vibe й таке інше.

Ми з колегами тоді сміялися з їхніх слів… Я пам’ятаю ми приходимо, у всіх такий пригнічений стан, а нам кажуть: "Давай, ви маєте розважатися". На що ми відповідали, що ми не можемо публікувати якісь такі веселі штуки, бо це не резонує з тим, що відбувається в країні. Власне UFW провів свій останній сезон в Києві, і через 10 днів чи через два тижні почалось повномасштабне вторгнення.

UFW дуже надихнув (на початку повномасштабної війни – ред.). Пані Ірина Данилевська (засновниця Ukrainian Fashion Week) в березні сказала: "Так, ми будемо проводити покази за кордоном. Будемо писати закордонним партнерам, колегам. Нехай нададуть нам майданчик, ми не можемо пропустити сезон". І це було феноменально.

Засновниця Ukrainian Fashion Week Ірина Данілевська навесні 2022-го прийняла рішення проводити покази українських дизайнерів за кордоном

Засновниця Ukrainian Fashion Week Ірина Данілевська навесні 2022-го прийняла рішення проводити покази українських дизайнерів за кордоном

І от власне вже два роки Ukrainian Fashion Week проводить усі події за кордоном. Були і співпраці з Тижнями моди у Відні, Копенгагені, Лондоні, Мадриді, Берліні, Будапешті… Лос-Анджелесі. І це насправді колосальна робота, яка була пророблена, і яку, можливо, за новинами про війну не всі бачать, не всі розуміють…

Зараз фундаментальна робота робиться. Звісно, завжди знайдеться той, хто скаже: "А чому не в розкладі Паризького тижня моди, між Chanel та Dior українські дизайнери показуються?". Насправді, всі працюють над тим, щоб так відбулося. І ці два роки UFW-показів за кордоном уособлюють все, що відбувається зараз в українській фешн-індустрії. Бо українська індустрія стала більш орієнтована на закордон…

Українські дизайнерки Ксенія Шнайдер (бренд Ksenia Schnaider), Надя Дзяк (бренд NADYA DZYAK) та Олена Рева (бренд ELENAREVA) у вересні 2023-го презентували колекції на Лондонському тижні моди
Українські дизайнерки Ксенія Шнайдер (бренд Ksenia Schnaider), Надя Дзяк (бренд NADYA DZYAK) та Олена Рева (бренд ELENAREVA) у вересні 2023-го презентували колекції на Лондонському тижні моди

–Тобто повномасштабна війна підштовхнула українську моду перейти на світовий майданчик? Зробити крок уперед?

– Це вже другий випадок в українській індустрії, коли драматичні події стали поштовхом до серйозного розвитку. Я не знаю, який тут в цьому сенсі символ краще підійде - чи фенікс, чи народження дитини, чи щось інше. Бо перший раз, коли українська індустрія зробила ривок у космос – це 2014-й рік. Так, звісно, UFW зараз 25 років, і з 1997-го відбуваються покази. Є Лілія Пустовіт, яка вже багато років працює. Я ні в якому разі не хочу сказати, що до 2014-го року в Україні не було індустрії. Але 2014-го відбувся колосальний прорив. Бо, в тому числі, і суспільство захотіло підтримати цей момент.

Ми почали більше фокусуватися і думати: "А, це – український дизайнер. Я не хочу Валєнтіна Юдашкіна. Я хочу Івана Фролова. Мені все одно, що носить там якась російська співачка, я хочу побачити Джамалу в українському бренді". Плюс, 2014-й це ж і фінансова криза. І було: "Чому це там дружина прем’єра у Dolce & Gabbana? Вона має бути в українському бренді"... Все це почалося у 2014-му році.

Плюс, ще і початок війни. Отже, це був перший поштовх до розвитку української фешн-індустрії. В тому числі, можливо, через якийсь внутрішній спротив, потяг до свого, бажання його розвивати. І 2022-й рік теж став таким поштовхом… Мені дуже сумно, що ми переживаємо все це таким чином. Що ми не просто, як у Франції: живемо-багатіємо, обростаємо жирком, купуємо собі якісь дорогі речі. А все це на порваних жилах, на крові. Але це все одно дає розуміння, що ми можемо в кожному аспекті розвиватися.

– А як світова фешн-ком’юніті проявляла інтерес до української моди?

– Коли почалася повномасштабна війна, іноземці, їх фокус уваги змістився на Україну. Експерти кожної сфери почали під мікроскопом розглядати свою галузь. Економісти дивилися на те, як тримається гривня, військові експерти дивилися на те, які прийоми використовують військові. А модна індустрія дивилася: "Ой, а що ми знаємо, кого ми знаємо з українських брендів. Ой, ну ми щось чули, хтось там одягав Мадонну. А давайте подивимось, які у них ще є таланти? Як працює індустрія під час війни? Ой, а в них бренди, які шили сукні почали, шити військове і броніки. Це драматично і символічно!".

Французька модель Сідні Бруна у капелюсі Ruslan Baginskiy у травні 2023-го на Каннському кінофестивалі

Французька модель Сідні Бруна у капелюсі Ruslan Baginskiy у травні 2023-го на Каннському кінофестивалі

фото getty images

Звичайно, мода – це мода. І цей інтерес циклічний. Хоча британський, польський, чеський Vogue виходив із обкладинками, присвяченими Україні, а ще французький Elle. Багато обкладинок виходило у 2022-му насправді.

Обкладинка – це взагалі high-level для видання. Це означає, що якась обкладинка, яка була відзнята задовго до того, запланована, затверджена, на неї витратили бюджет, її зняли для того, щоб поставити присвяту Україні.

Одна з багатьох обкладинок, присвячених Україні – британський Vogue, травень 2022-го. На фото – дорога на околиці Миколаєва

Одна з багатьох обкладинок, присвячених Україні – британський Vogue, травень 2022-го. На фото – дорога на околиці Миколаєва

Зараз ми відчуваємо певний спад… Немає такої беззаперечної ініціативи… Але за ці два роки вдалося побудувати певну систему контактів, познайомитися зі стилістами. І ті бренди, ті піарагенції, які щось робили, їм вдається продовжувати працювати… Якщо ти робиш щось класне, то тебе готові підтримати.

Ну, і ми бачимо, скільки українських брендів почало з’являтися на світових зірках. Келлі Разерфорд взагалі стала амбасадором. Як жартують мої подруги: "Нам здається, що у Келлі Разерфорд більше українських брендів у шафі, ніж у нас".

Зірка Пліткарки та Району Мелроуз Келлі Разерфорд на івенті у Німеччині в чорній сукні українського бренду Gasanova
Зірка "Пліткарки" та "Району Мелроуз" Келлі Разерфорд на івенті у Німеччині в чорній сукні українського бренду Gasanova

Звісно, чому з нашої сторони такий фокус на закордон, це зрозуміло... Бо у нас всередині країни впали сильно продажі. Очевидно, що люди не купують красивий модний одяг, щоб ходити в п’ятницю в бар, чи святкувати день народження з певним дрескодом. А модні бренди – це все одно бізнес. І вони тепер шукають клієнтів за кордоном, розуміючи, що там люди не перестали купувати одяг. І це просто намагання не втратити бізнес-справу всього свого життя, зберегти робочі місця… В цьому немає нічого такого.

– Окей, щодо бізнесу це зрозуміло. В Україні нині великі ризики зараз щодо виробництва будь-якої продукції. Але чи не буде такого, що поживши певний час в іншій країні, завоювавши там аудиторію, дизайнери не захочуть повертатися? І чи не впливає перебування за кордоном на їхнє відчуття реалій в Україні?

– Я думаю, тут дизайнери нічим не відрізняються від звичайного українця, який за кордоном. Їх розглядають наші статистика, соціологи й політики як потенційних людей, які не повернуться. Все залежить від того, чи вдасться тому, чи іншому дизайнеру підкорити Париж, і які умови будуть в Україні. Все дуже просто і прагматично.

Є бренди іноземні, які мають виробництво у Китаї чи Туреччині. Наприклад, Вікторія Бекхем – вона британка, але багато років показувала свої колекції у Нью-Йорку, а зараз у Парижі. Тобто міжнародна індустрія фешн - дуже глобальна… І навіть якщо бізнес стає глобальним, вони все одно залишаються представниками своїх країн. Їхній досвід, стиль життя, виховання впливає на вайб бренду, їхнє позиціонування й таке інше. Я думаю, з українською модою все так само. Це – перше.

Друге – Андре Тан, наприклад, він залишається українським брендом із шаленою мережею магазинів по всій Україні. І виробництво його по всій Україні. Але я точно знаю, що як мінімум одна фабрика, на якій відшивали колекції – зруйнована. І, взагалі, я – харків'янин, і знаю, що місто було одним з основних центрів легкої промисловості в Україні. Там неймовірна кількість цехів, фабрик – великих і маленьких, які займалися пошиттям одягу.

Багато брендів мідлсегменту і багато великих українських брендів, які хотіли масштабувати своє виробництво, розміщували свої замовлення у Харкові. Деякі навіть тепер продовжують співпрацювати... Але, звичайно, деякі фабрики зруйновані. І в пошуках, де можна розмістити свої замовлення, наші дизайнери починають дивитися на Туреччину, на інші країни. Звісно, що у Франції ніхто не розміщує.

Ось так у вересні 2022-го виглядала одна з будівель у Харкові. На фото дім, в якому була квартира батьків Романа Тимофєєва

Ось так у вересні 2022-го виглядала одна з будівель у Харкові. На фото дім, в якому була квартира батьків Романа Тимофєєва

– У Франції навіть французькі бренди не відшиваються.

– Французькі бренди замовляли (до повномасштабної війни - ред.) на львівських фабриках свої колекції… Ну, і загалом, це цілком об’єктивні причини. Ти можеш розмістити на якійсь фарбриці, а прилетить чергова ракета, зруйнує фабрику, загинуть люди, згорять речі. Втрати шалені – і матеріальні, і моральні… Ми не зможемо це зараз виправити…

– Які у ситуації, що склалася, є плюси?

– Звичайно, я не економіст і не законотворець. Можу в чомусь помилятися, проте з України на початку повномасштабного вторгнення пішли всі бренди Inditex, а це – Zara, Bershka, Massimo Dutti тощо; закрили H&M. В них одягався середній клас, студенти і всі інші.

І навесні, коли всі трошки оговталися, українські бренди відновили свою роботу. І зараз ми бачимо просто шалений бум українського масмаркету. В гарному сенсі масмаркету: і одяну і аксесуарів. Не сукні, в якій стирчать нитки, і яка розлазиться. Ні, це речі, які цікаві, актуальні в дизайні. Але нормальної ціни. Класний масмаркет на щодень…

Бо ці європейські бренди, які пішли з України, вони розміщують свої замовлення на заводах, де платять смішні гроші своїм швачкам. І тому їх футболка коштує $2 у виробництві. З ними неможливо було конкурувати. Ну неможливо було перемогти Zara. Вони більші, швидші… Зараз цих брендів в Україні майже нема. Вільна ніша. І ми цим скористалися. Було б класно, щоб наше міністерство прийняло якийсь закон, який сказав би "Шановні бренди, ви будете платити в цій країні 40% податків. А українські модні бренди будуть платити 5%. Бо коли почалася війна, всі ці міжнародні бренди зібрали свої "чємоданчики" і звалили, залишивши Україну. Так, це – не ліки, не зброя, але це теж джерела, які наповнювали економіку, це також робочі місця. А почалася війна, то вони "бай-бай"…

– І, до речі, зараз вони не поспішають повертатися. Принаймні, Inditex.

– Так. Я не економіст. Я – людина, яка працює у фасадній частині індустрії. Але запровадити якісь такі концепції. І тоді українські бренди, які релокейтнулися, будуть бачити умови для свого розвитку в країні… Це буде спонукати їх повертатися.

Зараз у нас великі податки на вивіз готової продукції. Ти можеш вивезти гудзик, тканину чи рукав за одну суму. А готову сукню – це дуже дорого. Тому ми не експортуємо бренди Must Have чи Vovk у найближчі сусідні країни… І якщо замінити цю піраміду, створити класні умови для українських брендів, а не підтримувати цю Гідру у вигляді Zara, яка вбиває легку промисловість і не дає нікому вирости, бо конкуренція непропорційна… Якщо будуть класні умови, то повернуться. Всі (хто виїхав - ред.) повернуться.

– До речі, про масмаркет. За ці два роки, як ти вже сказав, утворилося дуже багато брендів такого сегменту. Але деякі з них вдаються, скажімо так, до шароварщини. Що не футболка, то поштова марка з кораблем чи "Доброго вечора, ми з України". Чи нема такого відчуття, що це стане в один асоціативний ряд з традиційними вишиванками?

– Знаєш, абсолютно спокійно до цього ставлюсь… Насправді, це саме вже було у 2014-му році. Якось всі про це забули. Тоді у всіх були футболки з тризубами чи жовто-блакитні. І якось нічого. Ми не перетворилися на країну цих футболок… Але це лише тренд-момент. З цього, власне, народилося багато брендів, які ми зараз знаємо. Такого більш масмаркет сегменту. Вони почали робити футболки з тризубами. Потім через три роки зрозуміли, що вони вже не так продаються. І почали робити вже базу якусь. Хтось просто закрився.

Я б не казав, що цього багато. Можливо, коли дивишся в переході, чи на Instagram-сторінках, то здається, що його багато. Але якщо дивитися на легку промисловість, то вони навпаки націлені на якусь базу. Бо зараз на це всі націлені, хочуть інвестувати…Також  дуже багато брендів, яких не можна звинуватити у шароварщині. Так, вони почали звертатися до української культури, але роблять це гармонійно.

Кампейн українського бренду O`taje
Кампейн українського бренду O`taje

– Ні для кого не секрет, що Росія була великим споживачем люксу в світі. Це позначилося й на тому, як склалися відносини світових брендів з РФ після запровадження санкцій/обмежень. Тобто з одного боку їм не продають сумки, а з іншого путіністок запрошують на покази і дарують їм подарунки. Чому світ моди такий лояльний до Росії?

– Знаєш, на це питання дуже просто відповісти. Так складається тому, що європейці, фешн-індустрія – це здебільшого Європа і трохи Америка, вони не в тій самій ситуації, що ми. Чому ми в Україні слухали Ксенію Собчак, запрошували її на інтерв'ю?... Чому нам було цікаво, що думає Борис Акунін? Бо здавалось, що там є упирі, погані люди і військові злочинці. Але є люди, вони "не такі", так звані "хороші росіяни". Зараз ми в більшості так не думаємо, але світова модна індустрія думає.

Умовно вони собі кажуть: "Ні, звичайно, ми не запрошуємо на свій показ Владіміра Путіна. Але якась it-girl, яка наша клієнтка вже 10 років, і яка скуповує всі наші колекції… Она же нє стріляєт по українскім дєтям ракєтами. Тому ми її запросимо".

Хоча, звичайно, якщо прицільно заглибитись, вивчати біографії людей, яких запрошують, то вона – або коханка міністра оборони, або донька якогось генерала, або спадкоємиця якихось олігархів, а вони, ясна річ, всі афілійовані з путіним. Якщо проводити таке дослідження, то стає зрозумілим, що там дуже мало, кого можна запросити, не ставлячи питань…

Окей. Я розумію, що на Заході люди трошки інакше мислять. Вони хочуть показати, що вони ж нікого не засуджують за паспорт. Вони типу за вчинками. Але от Яна Рудковська, яку Dior запросив і подарував їй сумку на кутюрному Тижні моди і бла-бла-бла. Мені здається, там можна просто відкрити її соцмережі і побачити портрети путіна, "зетки" і "поддєрживаю прєзідєнта" і зрозуміти, що таку людину не треба запрошувати. Хоча я знаю, що співробітники, які працювали у московському офісі бренду, продовжують працювати в міжнародному. Тому я впевнений, що вони щось підтасовували, не акцентували увагу і таке інше.

Путіністка Яна Рудковська у січні 2023-го відвідувала Тиждень моди у Парижі та хвалилася подарунками від бренду Dior

Путіністка Яна Рудковська у січні 2023-го відвідувала Тиждень моди у Парижі та хвалилася подарунками від бренду Dior

скрін з Instagram

Приємно, що деякі бренди таки стараються проводити певну аналітику і розуміти, кого треба, а кого не треба. Мені здається, на останньому Тижні моди не було Рудковської. Не знаю, чи сама не захотіла. Чи ще щось, не знаю. Я намагався зробити кампанію проти неї. Я писав і в головний офіс, і закликав українок (у Парижі - ред.) зустріти Яну біля її готелю… Але важко оцінити, чи вдається нам щось зробити. Хоча ось нещодавно HBO чи Netflix. Цього сєрбсько-руського патріота закенселили (після кампанії у соцмережі та звернення українського МЗС російського актора-путініста Мілоша Биковича виключили із майбутнього сезону телесеріалу HBO “Білий лотос” – ред.).

– А як ти думаєш, якби ті, хто стоять у керма і приймають рішення у великих брендах, були обізнані, з якими росіянами мають справу, вони відмовлялися б від цього?

– Дуже-дуже багато чого зав’язано на грошах. Це – бізнес. І якщо вони рахують, що їм вигідно запросити когось із росіян, і це буде приносити їм прибутки, то це буде. Ну, ми знаємо, міжнародні бренди які працювали з Німеччиною під час Другої світової війни… Навіть американські компанії в той час, їм наче як заборонили, а вони створювали компанії-прокладки, щоб продовжувати з ними працювати… Є там ці історії з Hugo Boss, Chanel, там є такі. Просто ми вже бачимо, засуджуємо Німеччину, вони погані, і вони програли. А зараз світ на нас дивиться і думає "Давид із Голіафом". Думає: Раптом Росія переможе".

Але з іншого боку, є бренди, які дуже стараються. Бренд Chanel наприклад, у цій Світовій війні, вони обрали дуже чітку позицію. Вони закрили всі магазини у Росії, вони найбільш жорстко дотримуються міжнародних санкцій щодо продажу люксу росіянам. Вони вимагають від росіян підписи документів, що ця сумка не буде на території Росії, вони не створюють мережу через Казахстан, щоб продовжувати ввозити речі. Кожен приймає рішення сам. Для когось важливі гроші, комусь важлива совість…

– Ми зі своєї сторони маємо на це вплив?

Так, безперечно. Якщо для таких брендів, репутаційні ризики будуть мати фінансові наслідки… Тобто, якщо українці разом із нашими друзями у Європі, з прогресвної фешн-тусовки будуть показувати, що ви запросили криваву Яну Рудковську чи якогось людожера зробили обличчям, і бренд буде відчувати кенселінг і хейт, а в Європі дуже багато людей, які після такого скажуть: "фу, я не хочу асоціюватися з брендом, який підтримує цей режим, а своїми клієнтами обирає таких людей". Бренд тоді буде розуміти, що вони втрачають фінансово через ці репутаційні ризики. А якщо вони будуть бачити, що немає на це ніякої реакції, то вони будуть продовжувати запрошувати…

Те саме з роботою в Росії. Оці моменти скандалів, вони для міжнародних брендів надзвичайно важливі. І чим більше їх буде, чим більше розголосу, тим краще... Ми ж бачимо, як ці компанії лякаються, коли їх вносять у список "Спонсорів тероризму"... Як вужі на пательні починають… Я вважаю, що треба продовжувати. Треба продовжувати вносити, наприклад, бренд L`oreal все ще не там. Якщо там є Ashan, Nestle якісь там банки, то L`oreal теж продовжує працювати там, платить шалені податки і наймає нових працівників.

Такі цифри були актуальними у червні 2023-го. Детальніше про бренди та компанії, які не вийшли з РФ, читайте у попередньому матеріалі

Такі цифри були актуальними у червні 2023-го. Детальніше про бренди та компанії, які не вийшли з РФ, читайте у попередньому матеріалі

І те, що вони кажуть, ніби залишили тільки предмети першої необхідності. "Сорі" – лак для волосся, туш і помада – це не предмети першої необхідності… Ви бренд, який робить декоративну косметику. Тому вони працюють в Росії. І тільки, якщо будуть масштабні акції із заливом червоною фарбою входу перед французьким офісом L`oreal. Тоді вони, можливо, такі: "Блін. Нас пресують, ми маємо щось зробити".

Це все в руках українців. Не знаю, може це якийсь екстремізм вже. Але я бачив відео, як у Франції засипають силосом, лайном і молоком департамент сільського господарства, бо там податки підвищили… Якщо вони це роблять і нікого не саджають, давайте заливати червоною фарбою вхід у офіс L`oreal й інші бренди, які продовжують працювати в росії.

Їх там купа: Dolce & Gabbana, Tom Ford, Ralph Lauren, Michael Kors, Jimmy Choo, Versace – це супервідомі бренди, які продовжуюють продаватися в Росії… І це, насправді, лише частина з них, які так швидко згадуються, про які ти знаєш як і чому вони продовжують. Бо той же Dolce & Gabbana – це бренд, мені здається, він існує тільки завдяки росіянам. В Європі мода на тиху розкіш. А "Дольче" це це для таких папуг з грошима, як Філіп Кіркоров.

– Світ глянцевих журналів переживає зараз не найкращі часи. Особливо в Україні. Ти з тих людей, які працювали в цій сфері тоді, коли така робота вважалася dream job, ніби з фільму "Диявол носить Prada". Нині ж ти комунікуєш з аудиторією, зокрема, через Telegram-канал. Як воно - перейти від друкованого видання на діджитал-платформу?

– Да, дійсно. В мене була омріяна робота. Я 6 років пропрацював редактором українського Elle… Ще застав трошки ті часи глянцю, коли він був дуже авторитетним і впливовим. Зараз у мене свій Telegram-канал. Але, коли я його започатковував, це було років 6 тому, мабуть… Я його створив, бо мені хотілося ділитися інформацією з друзями. Саме вони тоді були моїми підписниками… Я не дуже ділився якимись своїми думками. Просто скидав інформацію, цікаві посилання й таке інше…

А дійсно розвиток мого каналу, такий основний, стався вже під час повномасштабного вторгнення… Чому це почалося, достовірно ми перевірити не можемо, але, мені здається, що українці масово почали відписуватися від російських Telegram-каналів.

Раніше, наприклад, не було різниці, де читати огляд Met Gala, чи доріжки Оскара… Але коли почалася війна повномасштабна, всі ці адміни російських Telegram-каналів, вони показали своє справжнє обличчя. Коли почали вводити санкції, а вони писали: "Ха-ха-ха, я все равно куплю в ЦУМе ету сумку, потому что у нас ее завезли по паралельному импорту" щось таке. Були і такі, які взагалі перетворився на кончених путіністів: "За родіну, за Сталіна, за Путіна"...

І це один момент… Я пишу не тільки про моду.  Вважаю, що правильно роблю, що не закриваюсь в бульбашку фешн-світу. Я ділюся і культурними новинами, і соціальними… Мене самого дратують такі видання, блогери, які намагаються удавати, що живуть звичне життя. Скажімо, зруйнували будинок у Миколаєві, загинули люди, а вона постить попу на фоні пляжу, бо в неї там контент-план чи щось таке. В Україні інакше. У нас має бути контекст і відчутя такту.

Сьогодні у Telegram-каналі Жирним Шрифтом понад 11 тисяч підписників. У ньому Роман ділиться новинами не лише зі сфери моди, але й політики, культури та пише на різні соціально-важливі теми

Сьогодні у Telegram-каналі "Жирним Шрифтом" понад 11 тисяч підписників. У ньому Роман ділиться новинами не лише зі сфери моди, але й політики, культури та пише на різні соціально-важливі теми

фото з Instagram Романа Тимофєєва

– Хочу також поговорити з тобою про моду і політику. Це, з одного боку, не пов’язані між собою речі, з іншого – завжди йдуть пліч-о-пліч. Зокрема, через модну дипломатію. Всі посадовці, перші леді зовнішнім виглядом комунікують так само, як і словами. Як тобі у цьому контексті комунікація Олени Зеленської?

– В мене є лекція про моду і політику. І коли я розбирав різні кейси дипломатії брошок, зокрема, як цим користувалися Мадлен Олбрайт, Держсекретарка США (обіймала посаду з 1997-го по 2001-й - ред.) чи королева Єлизавета, тоді ще в Олени Зеленської не було такого модного прийому. І я так розумію, що згодом стилістка першої леді Наталія Каменська, десь також натрапила на цей матеріал… І інтегрувала прийом з брошками, що промовляють, до гардероба Олени Зеленської.

Брошка – це не мейнстрімна прикраса. Її не можна вдягнути випадково. Тобто, в якийсь момент у пошуках сенсів, символів дійшли до брошок. Зрозуміло, що вони постійно у пошуках певних сенсів і символів. Бо гардероб першої леді не може бути просто, бо їй так зручно і це красиво. Ні.

Перша леді у костюмі українського бренду Gasanova та благодійній брошці від бренду Guzema

Перша леді у костюмі українського бренду Gasanova та благодійній брошці від бренду Guzema

Він має бути наповнений сенсами. Починаючи з того, що це має бути, в ідеалі, від українських брендів… Адже це – найпростіше, що може зробити перша леді – стати амбасадором легкої промисловості своєї країни. А далі все ускладнюється – це, наприклад, відсилка до картини українського художника, це вишивка з певного регіону України…

Надзвичайно цікаво розглядати образи Олени Зеленської… Зараз президент і перша леді дуже цікаво працюють з одягом. Мені дуже подобається прийом стилістів, хоча кажуть, що сам Зеленський так придумав – постійно в мілітарі, завжди одягатися в зелене, відмова від костюмів й таке інше. Є дуже багато, за що можна критикувати президента Зеленського. Там вистачить… за величезну кількість речей, але…

– Ти зараз про моду?

– Ні, я про його політичне життя. Але коли його опоненти намагаються зачепити його, мовляв, чому він приперся у Білий дім не в смокінгу, я з цього сміюсь. Це якраз дуже правильно зроблено, стратегічно класно побудовано…. І, в принципі, це логічно, адже він не може кожен день думати, в якій краватці звернутися до людей. Він цим моментом "я не думаю про одяг", взагалі цю тему відсік.

Хоча, раз на місяць може і з’явитися у вишиванці – і це вже сенсація… Класно, що він не просто вдягнув вишиванку з якимись там символами. Кожного разу її можна розглядати і розбирати… То дрони, то князівські герби – там багато сенсу…

Зеленський дотримується стилю мілітарі не лише у випадку з повсякденням одягом. Вишиванки, в яких час від часу з'являється президент, також часто в кольорі хакі
Зеленський дотримується стилю мілітарі не лише у випадку з повсякденням одягом. Вишиванки, в яких час від часу з'являється президент, також часто в кольорі хакі
фото з Instagram Володимира Зеленського

Зараз бачу, що хейтери намагаються критикувати першу леді за зовнішній вигляд… Але багато хто навіть не розуміє, що це ще один привід для згадки про Україну. Після початку повномасштабного вторгнення виходили цілі гіди у західних виданнях "Що носить Олена Зеленська", "Що означають її образи"... І якщо ми можемо підживити цікавість світу до нашої країни певним фешн-стейтментом першої леді, ми, звісно, маємо це використовувати…

І, знову ж таки, вона демонструє костюм Gasanova – у бренду з’являються замовлення на цей костюм. І вони дають роботу швачкам. А потім ці жінки, отримуючи зарплату, платять податки і мають змогу задонатити. Це – дуже великий ланцюжок і його треба проговорювати, бо не всі це розуміють…

– А якщо взяти не політичну сферу. Хто з українських інфлюєнсерів так само допомагає тримати фокус на Україні?

– До речі, хочу звернути увагу, що є представники моди, які впливають на політику. От у нас є Руслан Багінський, Юля Пеліпас, наприклад, – люди, які входять до переліку зірок світового фешн-бізнесу. Про них пишуть найвпливовіші видання світу…

І, звичайно, ми повинні використовувати цей голос… Навіть у тому середовищі, яке може закритися від війни. Наприклад, ти можеш жити у Парижі і не знати нічого про це. А тут приходить Руслан Багінський і каже: "Ось наші капелюхи. Ми їх робили під час блекаутів, бо Росія обстрілює нашу енергосистему". І якась парижанка така: "Як блекаути? Тобто у вас по кілька днів зникало світло і навіть зв’язок?". І все. І ти вже привернув до цього увагу. Тому, до речі, Руслан отримав відзнаку від МЗС…

Капелюхи Руслана Багінського носять Періс Хілтон, Емілі Ратаковскі, Бейонсе та багато інших зірок
Капелюхи Руслана Багінського носять Періс Хілтон, Емілі Ратаковскі, Бейонсе та багато інших зірок

Дехто думає, що мода – це така легковажна справа, але… як багато людей у світі дивляться українські фільми? Скількох українських музикантів знають у всьому світі? Думаю, це будуть одиниці. А от скількох українських дизайнерів чи брендів? Так сталося, що в українській моді чимало людей приклали колосальних зусиль до того, щоб наші дизайнери були відомими… І в нас є той же Багінський, який на рівні з Жакмюсом, чи Вікторією Бекхем. Є Світлана БевзаЛілія Літковська, Ксюша Шнайдер. Вони може бути амбасадором української моди у світі на високому рівні.

Знаєш, мені згадалася одна історія. Є така фотографія - Жаклін Кенеді і Ніна Хрущова. І одна стоїть у костюмі Chanel, а інша – у халаті в квіточку… І ось тоді весь західний світ дивився на цю парочку, Жаклін Кеннеді і Ніна Хрущова. Вони розуміли, що в однієї країни є ядерна боєголовка, але при цьому є бюстгальтер, помада, модний одяг і все інше. А в іншій країні – теж є ядерна боєголовка, але в них люди ходять у халаті на прийом у посольство… Тому те, що наші перші обличчя країни і дипломати, і зірки, і перша леді виглядають дуже подібно до того, як виглядають західні еліти це – важливо.

Перша леді США Жаклін Кеннеді та перша леді СРСР Ніна Хрущова у Відні в 1961-му

Перша леді США Жаклін Кеннеді та перша леді СРСР Ніна Хрущова у Відні в 1961-му

фото GETTY IMAGES

– Давай поговоримо про тренди. Must have 2024-го року – що це?

– Якщо казати про Україну, то ще певний час будуть речі, які не мають прив'язки до тенденцій. Бо ми розуміємо, що в нас зараз одна річ має бути надовго. Ми не знаємо, коли наступний раз будемо оновлювати гардероб. Тому це переважно речі базових силуетів та кольорів.

Якщо говорити про світ, то я занотував, що буде цього року багато рожевого, зеленого та жовтого. І їх поєднання між собою. Насправді, у світі зараз популярна естетика "Ревучі 20-ті". Згадуємо, майже 100 років тому це було. І все на тлі, знову ж таки, відчуття чогось такого поганого. Тобто була депресія, а люди намагалися на повну відчути життя.

Всі ці паєтки, пір’я, міні, цей весь глем і розкіш сценічних костюмів, зараз у світі це дуже популярно. І на противагу тому, що люди відчувають напругу, і що світ котиться в прірву, а люди спішать пожити життя.

Зараз взагалі актуально все незвичне. Ми бачимо по брендах: сумки у формі голуба, сережки у формі очей, анатомічні речі в стилі Schiaparelli… А для українців зараз є два тренди: купувати українське і мати вишиванку у гардеробі. Не обов’язково традиційну, є різні модернізовані варіанти.

Беремо до уваги і надихаємось Дженніфер Лопес в аксесуарах Schiaparelli

Беремо до уваги і надихаємось Дженніфер Лопес в аксесуарах Schiaparelli

фото GETTY IMAGES

– А що по модних табу?

– Насправді, у наш час розмивається це поняття "модне і не модне". Бо зараз так багато різних трендів й актуальні різні естетики. Тобто з однієї сторони, ми говоримо про тиху розкіш… З іншого боку зараз популярні тренди 2000-х, а це – низька посадка, топи неонових кольорів, стрінги, що стирчить з-під одягу й таке інше. І це все одночасно. Мені подобається ця історія, що ти можеш обрати для себе щось, і це не заборонять.

Для мене особисто табу – це спортивні костюми, які носяться не в спортзалі. Але в країні війна, і може людина щойно вийшла з бомбосховища. Хто я такий, щоб казати їй "Чому ти не у вечірній сукні?".

Всі ці паєтки, пір’я, міні, цей весь глем і розкіш сценічних костюмів, зараз у світі це дуже популярно. І на противагу тому, що люди відчувають напругу, і що світ котиться в прірву

"Всі ці паєтки, пір’я, міні, цей весь глем і розкіш сценічних костюмів, зараз у світі це дуже популярно. І на противагу тому, що люди відчувають напругу, і що світ котиться в прірву"

фото з Instagram Романа Тимофєєва

– Наостанок, давай дозволимо собі пофантазувати, якою українська модна індустрія буде через 10-15 років? Нехай це будуть найсміливіші прогнози.

– Так, найсміливіші думки і прогнози: я думаю, в Росії буде величезна криза; Україна буде багатіти… Це буде сприяти тому, що більше іноземних брендів будуть з’являтися в нас; ці явища сприятимуть розвитку українського глянцю. Він стане таким же популярним, як і французький чи португальський; потрапити на їхні обкладинки будуть мріяти різні світові зірки…

Так само через економічні здобутки будуть багатіти українські бренди. В нас буде багато брендів, які будуть рости і масштабуватися. Ми будемо спостерігати українських дизайнерів поряд зі світовими зірками, які будуть разом святкувати дні народження, відвідувати Met Gala… І коли ми будемо приїжджати до Польщі, Німеччини, чи до інших країн світу, ми будемо бачити людей одягнених Made in Ukraine.


Приєднуйтесь до дискусії
Загрузка...
Останні матеріали
Більше матеріалів