Як Кравчук голився у громадському туалеті

Колишній голова держави, як виявилося, "дуже домашня людина". І навіть сам про це не знав, поки його не запросили прочитати лекції в ряді американських університетів.

Незважаючи на те, що українська діаспора і борщ Кравчукові готувала, і вареники, його додому тягло - страх.

До речі, на своїй малій батьківщині, у селі Великий Житин на Рівненщині Кравчук, за його словами, був рік тому - там могила його матері.

"Дитинство пройшло в такі роки, коли шматочок булки здавався найсправжнісіньким подарунком. Я на все життя запам'ятав, як один раз мама на день народження принесла мені загорнену в хусточку халву. Грам п'ятдесят, не більше. Отож смак цієї халви із соняшникового насіннячка пам'ятаю дотепер", - зізнався він.

За словами екс-президента, він ніколи не скаржився на важке дитинство, "хоча, як говориться, було і холодно, і голодно, і працював багато, і босоніж до першого снігу ходив", і іграшки сам робив.

"Пам'ятаю, злагодив собі до дня народження ковзани з дерев'яних колодок і дроту. Примотав до ніг і поїхав. Правда, щоб ноги не роз'їжджалися, доводилося використовувати ціпок із цвяхом, яким відштовхувався й у такий спосіб котився по льоду", - згадалося Кравчукові.

Розповів Леонід Макарович і про дитинство трохи, і про юнацькі роки: "Я з раннього дитинства працював у полі, ходив босим і часто від утоми забував навіть ноги помити".

"Потім навчався у технікумі, знімав із хлопцями кімнату з примітивними умовами. Поступивши у Київський державний університет імені Шевченка, жив у гуртожитку на 6-ій Новій вулиці, тепер це вулиця Просвіти", - продовжив екскурс в історію свого життя Кравчук.

Каже, у кімнаті жили 12 чоловік, а умивальник був схожий на величезне корито. Після третього курсу брав участь в освоєнні цілинних земель у Казахстані, "працював трактористом, а жив у наметі".

"Одержавши в 1958 році диплом, я поїхав викладати політекономію в Чернівецький фінансовий технікум. Жив у червоному куточку жіночого гуртожитку, тому вмиватися і голитися щодня доводилося у громадському туалеті на міській площі", - відкриває забавний факт своєї біографії Леонід Макарович.

Вже пізніше, коли почалася партробота, і його призначили в апарат ЦК КПУ, "з'явилася можливість відпочивати у санаторіях, квартира, гарна зарплата, а пізніше і свій будинок..."

До речі, зараз вдома в екс-президента живуть два собаки: швейцарська альпійська вівчарка Жан і німецька вівчарка Цезар.

"От у кого апетит гарний, то це в моїх песиків. Вони, звичайно ж, із задоволенням з'їли б усе, що на столі, але я їм не даю... А щоб не ображалися, я їм на Новий рік купив яловичі реберця з хрящами. Собачки були дуже задоволені", - сказав він.

"До речі, незважаючи на досить виразну зовнішність, вони у мене дуже добрі й нікого не кусають. Навіть коли приходять чужі люди, погавкають, оббіжать навколо незнайомця і до мене: гав, гав, мов, йди, зустрічай гостей", - сміючись, підбадьорює Кравчук.

Почесний президент товариства "Україна-Китай" попередник Кучми і Ющенка все-таки ремствує про недосконалість законодавчої бази.

"Тільки в Україні дотепер немає закону про матеріальне забезпечення колишніх глав держави. Тому я і Леонід Данилович одержуємо пенсію народного депутата", - сказав він. Утім, гроші солідні - близько 15 тисяч гривень.

За матеріалами "Фактів"

Фото Дмитра Амідова, "Львівської газети", "Ленты.Ру", http://k1.tv/, "Комсомольської правди в Україні"