Харлан, Огнєвіч, Мірошниченко та Хливнюк: натхнення 2023 року за версією редакції ТаблоID
І хоча підбивати підсумки року ми почали з розчарувань, натхнення у 2023-му було набагато більше.
На щастя, серед українців вистачає людей, чиї вчинки здатні вражати сміливістю, самовідданістю та вірністю собі і своїй країні.
Тож за кілька днів до нового року редакторки ТаблоID розповідають, ким із відомих людей надихалися у буремному році, що минає.
Цього року музикант і оператор дрона Андрій Хливнюк опинився в сотні лідерів, яку вперше в історії оголошувала і нагороджувала "Українська правда". І крім того, що Андрій точно вартий бути в топі людей, що допомагають країні вистояти в ці темні часи, він ще й надихає своїх фанів, зокрема і мене, бути вірними власним переконанням.
Для мене голос Андрія Хливнюка унікальний, його неможливо сплутати з жодним іншим. І коли в лютому 2022 року на Софійській площі пролунало "Ой, у лузі червона калина", про цей голос, що перетворився на один із символів українського опору, дізнався весь світ.
Андрій – з тих артистів, яким не байдуже і які говорять про війну з 2014-го, а не з 2022-го.
І ще Хливнюк - один із небагатьох виконавців, які не спекулюють на військовій темі, штампуючи однакові пісні про події, про які не мають жодного уявлення. Андрій скромно вважає себе "тиловим щуром", тому не дозволяє собі писати пісні про війну.
Повномасштабне вторгнення РФ привело Хливнюка до того, що ми завжди знали про себе, але про що майже забули у світі. Українці – не лише співоча, а й героїчна нація, яка однаково добре володіє і піснею, і зброєю.
"Ми не можемо жалітися, що все йде не так, а (маємо) робити, щоб все йшло так", - упевнений він.
Зараз 43-річний Андрій Хливнюк поєднує дві ролі – оператора ударних дронів у складі батальйону патрульної поліції та соліста "Бумбоксу" на благодійних концертах, стираючи грані між культурним і справжнім фронтом.
Марія Мельник, редакторка
"В темні часи добре видно світлих людей", - найкращим уособленням цього вислову для мене в 2023 році стала співачка Злата Огнєвіч.
На відміну від багатьох своїх колег, впродовж війни виконавиця давала чимало концертів в різних містах України, не прикриваючись благодійними виїздами за кордон. Восени минулого року Злата вперше від початку повномасштабного вторгнення виступала в Донецькій області.
"Під час концерту в нашому периметрі впала касетна бомба (я чула вибух), світло відключилось. Але ми не розгубились і продовжили співати просто під гітару. Для військових - це норма, але для мене, людини з глибокого тилу - ні", - згадувала поїздку співачка.
Злата - одна з тих сміливиць, які не бояться співати для військових поблизу лінії фронту
Ще рік тому Огнєвіч запевняла, що більшість заробленого на концертах надсилає на підтримку військових, залишаючи лише малу частину на зарплатню для свого бенду. І весь 2023 рік артистка активно виступала в межах країни, донатила і проводила збори коштів на допомогу ЗСУ.
Слід згадати і те, як Злата підтримувала українців під час блекаутів на початку цього року. Виконавиця на власному прикладі показувала, що оптимізм, мужність і патріотизм здатні протидіяти будь-яким катуванням з боку ворога.
Огнєвіч залишається в Україні і мотивує своїх прихильників не здаватися
Після чергового ракетного обстрілу столиці артистка підтримала українців не словом, а ділом, - власноруч розбираючи завали.
Підтримує Злата і мужніх жінок, які залишаються на батьківщині. Власним прикладом співачка мотивує українок берегти і примножувати свою красу та жіночність навіть в часи занепаду і безпросвітної темряви.
Марія Ткаченко, заступниця головної редакторки
Під час повномасштабної війни багато хто з нас дає собі обіцянки – здійснити те, що довго відкладав, виправити помилки у стосунках, змінити своє життя, стати кращою людиною, хай лише спочатку вона настане, така довгожданна перемога… Зараз ми ставимо на паузу свої мрії та боїмося щось планувати, адже "завтра" може просто не бути. Треба почекати.
Моїм особистим натхненням та героїнею в цьому році стала Інна Мірошниченко – жінка, яка відмовилася чекати. У липні вони з чоловіком, телеведучим Тімуром Мірошниченком стали прийомними батьками хлопчика Марселя, який усе своє крихітне життя до зустрічі з ними провів у лікарнях та в сиротинці. Юристка за фахом, Інна билася з бюрократичною машиною за свого майбутнього сина, мов левиця. І тендітний Дон Кіхот подолав велетня.
Інна Мірошниченко з прийомним синочком Марселем
Свій другий день народження Марсель зустрів уже у сім’ї, з мамою, татом, старшим братом Марком та сестрою Мією. Зміни, які любов здійснила за ці пів року з дитиною, що витерпіла так багато болю, вражають. А Інна продовжує боротьбу, тепер за здоров’я хлопчика, який з’явився на світ дуже передчасно і всі ресурси свого маленького тіла довго витрачав на те, щоби просто вижити. Сама будучи мамою, я можу лиш уявити, яким викликам щодня дає раду Інна, адже Тімур, будучи надзвичайно залученим татом, у силу своєї роботи фізично не в змозі опікуватися малечею 50/50.
Інна Мірошниченко теж продовжує працювати, сумлінно займається спортом та веде Instagram, надихаючи тисячі людей. Нещодавно ж вона "пішла на друге коло", знову подавши документи на всиновлення, і в 2024-му році вони з Тімуром сподіваються стати батьками чотирьох. Іще чиясь доля зміниться назавжди завдяки цим людям із величезними серцями, які відмовилися чекати та боятися.
Тетяна Сухачова, редакторка
У дитинстві я любила дивитися з татом спортивні змагання, футбол, бокс й інші різноманітні турніри. Пам’ятаю, одного разу він мені сказав слова на кшталт: "Вік спортсмена – короткий. Більшість з них впродовж усієї кар’єри можуть прокладати шлях до виступу на Олімпіаді".
Тоді я не замислилася над сенсом. Зараз же розумію, що мова про те, наскільки крихким іноді буває становище спортсмена й наскільки фатальним може бути найменша помилка. І саме тому моїм натхненням року стала українська шаблістка Ольга Харлан.
Мова не про її професійні здобутки. А про принциповість та готовність стояти на своєму. Навіть попри загрозу втратити те, заради чого ти колись узагалі почав свій шлях.
Ольга Харлан - натхнення і гордість українців
Як відомо, у липні Харлан перемогла росіянку Анну Смірнову на Чемпіонаті світу з фехтування. Після тріумфу над "нейтральною" спортсменкою Ольга відмовилася потиснути руку людині, чия країна вже майже два роки намагається винищити українців як націю.
Звісно, ситуація здійняла чимало галасу. Українців обурило рішення про дискваліфікацію Харлан, а також лицемірство Смірнової, яка у власних соцмережах підтримувала війну проти нашої держави.
Але зараз взагалі не про це. Зараз про рішення однієї людини залишитися вірною собі та 40 мільйонам українців, коли у спину дихають із гаслом "Спорт внє палітікі"; зараз про твердість переконань, бо вже два роки, як світ розділився на "чорне" та "біле"; кінець кінцем зараз про вчинок, який звучить голосніше, ніж сотні речень та заяв про підтримку.
До історії світового спорту Ольга Харлан увійде як олімпійська чемпіонка, багаторазова чемпіонка світу, Європи й України. Проте для нас вона назавжди залишиться уособленням рішучості, стійкості та сили волі. У наступному році хочу побажати всім частіше згадувати про вчинок Олі та історії, подібні на цю. Адже сила, що керує людьми в таких ситуаціях, є в кожному, хто називає себе українцем.
