Співачка Настя Середа, відома як MamaRika, розпочала свій кар'єрний шлях у 17 років перемогою в "Американському шансі". Однак справжню популярність в Україні виконавиці принесла участь у талантшоу "Фабрика зірок-3".
MamaRika - одна з перших зірок, хто відразу заявив про свою позицію виключно українськомовним контентом.
Попри війну, Настя залишається в Україні з маленьким сином і чоловіком та продовжує тішити прихильників концертами й новими піснями.
MamaRika завітала в офіс УП із запізненням, жартами, своїми фірмовими слівцями та вказівками чоловіку по господарству.
"Якісь ніштяки, круасани, якусь помазку, фірмові штуки їхні, індичку…", - перелічила вона у голосовому повідомленні коханому, котрий якраз поїхав за продуктами.
У розмові з ТаблоID Настя була собою - щирою, енергійною, балакучою та відвертою.
— Нещодавно у вас з KOLA вийшла пісня "Люди", яка стала доволі успішною і влучила в серця багатьох українців. За рік війни українські артисти записали дуже багато дуетів. Як ви думаєте, чому розвинулася така тенденція? Це робиться з метою розширення аудиторії?
— Взагалі, зараз всі пісні на тему війни і на тему того, що в нас болить і турбує. Якщо ти артист з серцем, дійсно проживаєш все, що ти хочеш сказати, то інакше не зможеш.
Стосовно фітів (дуетів - ред.) - люди зараз стали відкритішими, згуртованішими, єднішими. І тому це відображається у наших взаємовідносинах в музичному просторі. Ми стали тісніше спілкуватися, стали підтримувати один одного.
Вже немає цього моменту заздрощів, конкуренція стала інакшою - здоровою. Нарешті ми почали батлитися в музиці, а не в тому, в кого більше блистить костюм.
В шоубізнесі до 24-го лютого дуже багато вирішували знайомства, чи ти в тусі, чи ти не в тусі; одні й ті самі мордахи були. Реально, було 10 артистів, які просто всіх втомили. Нарешті зараз настав час молодих імен, які дійсно щиро роблять українську музику. Зараз, щоби тебе почули, полюбили і сприйняли, достатньо просто робити класну музику.
Друга причина, чому побільшало фітів, - разом легше йти. Звичайно, коли дві аудиторії схльостуються, поєднуються - відбувається подвійний удар і фідбек від слухачів.
— З 24-го лютого з'явилося безліч треків про війну, серед яких достатньо багато так званої шароварщини. Як ви ставитеся до пісень та кліпів, в яких відверто спекулюють на темі війни?
— Особисто моя думка суб'єктивна: звичайно, є момент спекуляції. Артисти, які пишуть такі пісні, розуміють, що, якщо вони вставлять туди побільше тез і ключових слів, які будуть впливати на підсвідомість українців, воно спрацює. Це гачки, які тебе чіпляють, і ти думаєш: "ну клас, патріотична пісня".
Ми сприймали такий контент з самого початку війни, коли це було дозовано і смачно. Однак згодом це перетворюється на несмак: артисти грають на почуттях людей.
Я знаю більшість цих виконавців особисто, вони всі класні музиканти. Однак замість того, щоб писати реально фірмову класну музику, оригінальну, в твоєму стилі, неподібну, щиру, чесну, просту і зрозумілу людям, вони обирають елементарну пряму бочку, кілька хукових слів і, типу: "ну воно ж працює, ковбасимо". Найгірше, що люди це слухають. Тобто є аудиторія, на яку це розраховано.
Але я не засуджую нікого. Моя задача - запропонувати українцям іншу музику, більш якісну (іншу, давай так). Я просто роблю те, що мені подобається, і пропоную альтернативу.
— Нещодавно Олег Скрипка в одному з інтерв'ю сказав, що переклад російськомовних пісень на українську артистами, які до 24-лютого цим не переймалися, є патріотичним цинізмом. Що ви думаєте з цього приводу?
— Це дуже непросте питання, його коріння йде в нашу історію. Ми всі роки жили під синдромом меншовартості. Тверезі і адекватні після 2014-го року відразу зрозуміли, що це повна дупа.
Я тільки винирнула з контракту (у 2015-го році з продюсером Сергієм Кузіним - ред.), і нарешті вдихнула вільно і зрозуміла, що можу робити ту музику, яку хочу. Сингли MamaRika з першого і до сьогодні - виключно україномовні. Це був мій вибір. Я нарешті позбулася всіх умов і стала вільною.
Особисто моя думка: краще пізно, ніж ніколи. Але в ідеалі, напевно, не перекладати старий матеріал на українську, а створювати, блін, новий. Чуваки, ну правда. Ну я розумію, що ви чіпляєтеся за старі хіти, але це нечесно. Ці хіти сприймали зовсім інші люди, з іншою свідомістю. Зараз все інакше.
— Ви повернулися до України однією з перших, ще у травні. Але багато хто досі залишається за кордоном. Чи не виникає у вас відчуття засудження тих, хто не повертається, наприклад, до Києва?
— Я розумію, що не маю жодного права засуджувати людей, тому що війна - це взагалі ненормальна історія. Будь-яка поведінка зараз має місце бути, тому що це супер форсмажорна ситуація, до якої взагалі ніхто не був готовий.
Але питання не в тому, хто виїхав і не повертається зараз, а в тому, що багато хто не повернеться взагалі.
Тому, люди, я звертаюся до вас, ви нам потрібні! Нехай - після перемоги. Просто повертайтеся додому, будь ласка… Будемо разом працювати, відбудовуватися, платити податки. Ми збудуємо державу, яка… (витирає сльози - ред.) Боже, чого я плачу постійно… Наддержаву, яку ніхто навіть на бачив. Розквітнемо з новою силою!
Стосовно мужиків, які позвалювали в ті краї, артисти - це взагалі… Якщо ти медійна людина, на тебе рівняються, ти несеш якесь своє слово, до якого прислухаються, і ти реально відсиджуєш задницю…
А ці офіційни заяви чуваків, що "тут вже так є, тут вже так Бог вирішив, значить я там буду". Бог вирішив, що ти маєш бути вдома. Не обов'язково йти на передову, буть тут, працюй, плати податки, просто будь вдома.
Чоловік, мужчина, мужик, українець, мені здається, він хоча б фізично і серцем точно має бути тут.
— Ваш чоловік не поривався піти захищати країну?
— Поривався одразу. Але Давіду тоді не було ще навіть року. Я просто попросила слізно: "Давай, якщо так станеться, що доведеться піти, ти підеш. Але я тебе прошу, будь ласка, побудь ще з нами хоч трошечки". Це було дуже тяжко, він ображався на мене…
Сергєіч - це вообще такий мужик. Можливо, здається, що в нашій сім'ї я така вся рєзва. Насправді, він голова родини. Він не пішов добровольцем тільки заради сина. Мови про виїзд взагалі ніколи не було. Він типу сказав: "Я тут завжди. Я вдома. Це мій обов'язок бути вдома".
Нам вдома, в Україні під обстрілами спокійніше, ніж за кордоном.
— Ви розказували, що стрес через війну дуже погіршив ваше здоров’я і навіть довелося робити операцію на ШКТ. А як він вплинув на ваш психологічний стан, зовнішність?
— Нещодавно в мережі я зізналася, що мені потрібен психолог, тому що періодично вже не виводжу, у мене плата просто горить. Зараз в моєму житті все неправильно розподілилося.
Під час тривоги, коли щось летить, я відчуваю себе нормально. А перед виходом на сцену або під час зйомки - тобто в моєму звичайному просторі - починаються панічні атаки.
Я ніколи не знала що це. Мені взагалі здавалось, що панічні атаки - це якась вигадка.
Тому я би хотіла звернутися до всіх. Якщо у вас є змога себе обстежити, це треба робити. Це не соромно, це окей, звертатись по допомогу, тому що взагалі ненормально жити рік в стані повномасштабної війни і 9 років в тому стані, в якому ми жили до цього.
Щодо зовнішності, то був період, коли я на себе дивилася у дзеркало і думала, що реально постаріла. Зараз трошки легше, я собі більше подобаюся. Для жінки, для дівчини, якщо ми говоримо про нас, дуже важливий внутрішній стан. Мусимо займатися собою, любити себе, як би не було складно. Адже це дуже важливо - приділяти собі час.
— Чи вплинув стрес на ваше сексуальне життя з чоловіком?
— В мене досі відбуваються гормональні перебудови, бо я годувала сина 1,4 роки. Буває, що я вмикаю режим німфи і нападаю на Сєргєіча серед білого дня. А буває, що Сєргєіч мене атакує, шукає десь в закромах.
У нас все регулярно. Розумієш, навіть якщо я б десь і намагалася спітляти, то це не з моїм чоловіком, бо він бере все від життя. Він каже: "Я не для того одружувався на тобі, такій симпатичній, щоб ти мене морозила. Іди сюди". (Сміється - ред..).
Тому що ми пара, яка вже 8 років разом. Є такі моменти, коли ти кожного дня втомлений. Сьогодні ми прийшли, цілий день працювали, "ні-ні-ні", а потім, коли ти займаєшся сексом, такий: "Боооже, це так класно. А чому ми так рідко цим займаємося?".
Ми домовилися, що будемо старатися не відкладати, бо в більшості навіть буває, що апетит приходить під час їжі. Займайтеся коханням, це прям вау! Українців має бути більше, якщо вже на те пішло. Маленьких Давідіків найближчим часом не плануємо. А взагалі, звичайно, діток ще хочемо.
— Останні три роки видалися дуже важкими для творчих людей. Спочатку пандемія скасувала усі концерти та заходи, тепер війна. Ви ніколи не шкодували, що вибрали саме цю професію?
— Я не жалкую ніколи, тому що, впринципі, дуже довіряю Богу. Основний лайфхак: захотіти і відпустити, тоді воно потім бумерангом вертається і починає працювати.
Але думки змінити (професію - ред.) не було, тому що в кожної людини є своя місія. Ти щаслива людина, якщо зрозумів, яка твоя місія.
Мені здається, я з самого народження знала, в чому буду найбільш корисна людям. Тому що, як мені повідомили (я колись проходила і духовні практики) - мій дар - голос, даний мені не для себе, а для людей. Тому в мене немає навіть думки, що я можу займатись чимось іншим.
Я не помру, якщо зміню професію, і завжди знайду, як заробити, як дати собі раду. Тому що дуже самостійна, бо з 17 років заробляю на себе. Працювала і офісменеджеркою, і офіціанткою, і викладала ангійську, ким я тільки не працювала. Я точно знаю, що в житті не пропаду.
— Зараз усі концерти переважно благодійні. Часто артисти витрачають на організаційні моменти свої гроші і навіть не отримують гонорарів. Чим ви заробляєте на життя?
— Я заробляю з роялті. Це музичні авторські виплати. Виплат за квартал, поділених на 3 місяці, вистачає на побутові штуки: заправити машину, закупити холодильник, можливо, купити щось для себе.
Хоча собі я зараз майже нічого не купую. Бо завжди думаю, що краще більше задонатити. Українські бренди мені іноді дарують одяг, і я дуже їм за це вдячна.
Частково буває реклама в Instagram. Заходять українські бренди, закордонні.
Ми батьки, в нас немає вибору, ми повинні заробляти і якось виживати.
— Ви вже багато років у шоубізі. Чи були на вашому шляху непристойні пропозиції від впливових людей, депутатів?
— В минулому житті, в житті Еріки - було. Я не погоджувалася. Коли ти продюсерський проєкт, з тебе роблять дєвочку в платтячках… То такі пропозиції іноді виникають. Я пам'ятаю, що з мене хотіли зробити візуалку Ані Лорак, коли вона ще не зійшла з розуму.
Багато корпоративів було. В ті часи мені пришили образ тьолочки.
— А гроші пропонували? За "продолжение" корпоративу?
— До мене взагалі нереально було підійти, бо я, може, й виглядала як ципочка, але яйця в мене були завжди. Вони у мене вивалювалися прямо з-під того, блін, плаття.
Це все взагалі не мій варіант. Я могла знищити одним поглядом і до мене було просто нереально підійти. Я ще сама тобі залачу, тільки щоб ти від мене відчепився. Ну реально.
Ви не найдете ніколи на мене нічого! Я завжди зустрічалася з якимись, бляха, бідосями. В мене були пацани без грошей: поети, актори, співаки. Я їх вічно сама ще спонсорувала, тому що вони, бідолаги, не мали на хліб насущний.
— Ви вже доволі довго з рожевим волоссям. Чи не хотілося після 24 лютого перефарбуватися, щоби не бути такою яскравою на тлі темних подій?
— Було. Мені здавалося, що це справді дивно. Потім я зрозуміла, що це стан, який, мабуть, тебе захоплює ненадовго, і мені так комфортно в цьому кольорі. Я вирішила, що не буду приймати поспішних рішень. Якщо мене не попустить, то перефарбуюсь.
Воно минуло. Почалася весна, літо, знаєш як класно? Ти можеш одягнути чорний лук, а в тебе на голові свято, і ти вже не чорна.
— Чи боїтеся колись втратити медійність та поринути у забуття?
— Абсолютно ні. Ми нещодавно обговорювали це з Сєрим. Я реально знаю, як буду доживати (не доживати, це жахливо звучить), як буду кайфувати після того, як вийду з професії. В мене є план. Я розумію, що не зможу все життя бути в такому режимі, як зараз.
Коли дивишся на артистів, які не вміють вчасно, красиво, плавно вийти з професії…
— Як Мадонна?
Так, Мадонна зійшла з розуму. Бабулька поплила, реально. Одне діло Джей Ло, яка просто супер секс, і я хочу її завжди, вибачайте хлопці. Їй якось це вдається. Це кейс, який би я хотіла втілити. Я ж не знаю, чи я так зможу. В мене немає латинських коренів, типу, такого пружного заду.
Але, попрошу дівчулі, вона вмирає в залі по 5 годин щодня, щоб так виглядати. Я не знаю, чи буду мати таку силу волі. Якщо вже так довго сидіти в професії, то це як Джей Ло. Якщо так, як Мадонна, то точно ні.
Я навіть не впевнена, що готова вриватися так, як колись: без сну, тільки концерти. В мене тепер є сім'я. Я дуже хочу проводити з ними час.
Я собі відвела ще близько 10 активних років, коли себе ще повбиваю, потаскаю, поюзаю… Потім поступово перейду до більш пасивного формату, буду випускати музло і, можливо, буду плескати ноги десь біля океану.
Це моя давня мрія: після 45-50, коли ти ще канфєта, сексі, ще можеш, хочеш і взагалі, потрошки переходити на чілл.
Ти не завжди будеш номер один, це необхідно розуміти. Мета - написати такі класні, народні і щирі пісні, щоб навіть через 40 років пісня "Сину" лунала на якомусь випускному: "Це колись співала така рожевоволоса Мамаріка".
А старуха Мамка тим часом чілить на оушинє і розуміє, що зробила якийсь внесок в українську культуру.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
MamaRika у ТаблоID-бліц розказала про бійку через хлопця та про схожість із Джулією Робертс
"Намазала - намотала": MamaRika в спідньому показала ритуали для красивої фігури
MamaRika у купальнику похизувалася фігурою на дубайському пляжі. Гіпнотичне ВІДЕО
