Зінченко: Коли я стрибав з третього поверху, то зламав п'ятку
Повернення Олександра Зінченка у політику переросло у скандал. Його призначення радником Віктора Ющенка викликало бурхливі протести серед спонсорів партії "Наша Україна", яких Зінченко рік тому звинуватив у корупції.
Доказів тоді він так і не навів, але своїм кроком перекроїв усю політичну карту сучасної України та, можливо, її історію. Адже невідомо, що було б зараз, якби Тимошенко тоді залишилася прем'єром, а Порошенко – секретарем Ради національної безпеки.
Звідки в Зінченка здатність одним ударом виламати зуби всій помаранчевій політичній еліті? В інтерв'ю TabloID Зінченко зізнався, що серйозно захоплювався східними єдиноборствами. Можливо, саме звідти походить його прийом.
– В юності ми всі захоплювалися різними видами спорту: футбол, баскетбол. Але вже наприкінці школи я серйозно захопився спочатку дзю–до, потім були різні єдиноборства і різні школи карате. Потім це переросло в захоплення. Я вважаю, що це – стан життя.
– Але за радянської влади займатися східними єдиноборствами було заборонено?
– Так. Спочатку ми займалися у підвалах, закритих залах, нам не дозволяли цього робити. Але у певний період була визнаною одеська школа Зикова і протягом трьох–чотирьох років у нас був достатньо спокійний час. Тоді, у 1979–82 роках, вибухнув розвиток карате на офіційних засадах.
![]() |
Можливо, не самурай, але боєць - "адназначна" |
– А коли карате було заборонено, напевно, відбувалися переслідування? Вас особисто ганяли?
– Точно. Ганяли всіх, хоча потім ми почали займатися в таких приміщеннях, куди не добиралися контролери. Це була обмежена і фанатична група людей, які відповідними чином обставляли ці відносини.
Коли я протягом двох з половиною років, навчаючись в аспірантурі, займався єдиноборствами в боксерському залі, то навіть сторож не знав, що ми там робили!
При тому, що заняття тривали по дві–дві з половиною години! Зал був закритий і його господар просто дав нам ключі...
У мене одного разу навіть була зламана п'ятка, тому що треба було стрибати з третього поверху. Так хотілося пройти на тренування, всі стрибнули і я стрибнув, але невдало приземлився... І з тих часів у мене травма лівої п'ятки.
– Ці уподобання передалися і у повсякденне життя?
– Так, я часто продивляюся деякі епізоди фільму "Останній самурай". А серед моїх найбільш пам'ятних подарунків – від чемпіона світу з карате Хітоші Касуї. Це кімоно – не просто з чорним поясом, на ньому було вишите моє ім'я англійською та японською мовою. Коли ми проводили Чемпіонат Європи, він був куратором цих змагань.
![]() |
"Я усіх любих друзів... одним махом". Фото Анни Андрієвської |
– Також відомо, що ви серйозно займалися музикою? Які у вас творчі уподобання?
– Я закінчив сім класів музичної школи по класу фортепіано. У кінці школи було захоплення – всі грали "Бітлз". Я керував шкільним ансамблем.
Пізніше, в університеті я керував вокально–інструментальним ансамблем "Черемош". Це була не просто непогана робота. Вокальна партитура у нас розписувалася на вісім голосів! Це достатньо серйозно, ми працювали з величезним натхненням, перемагали у конкурсах, навіть були на гастролях у Румунії...
В образотворчому мистецтві я люблю реалізм. Я віддаю перевагу не сучасним художникам. Я зачитувався Ірвіном Стоуном "Муки і радощі" (роман про Мікеланджело) і збирав альбоми Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля. Взагалі я захоплююся образотворчим мистецтвом епохи Відродження...