Морські безпілотники з ракетами, дрони зі штучним інтелектом та машинним зором, бойові дистанційні модулі з кулеметами – наші інженери та айтівці пишуть нову сторінку в історії військової справи.
Креативність українців – одна з головних рис національного характеру, яка завжди допомагала з гідністю подолати скрутні часи.
ТаблоID спільно з мужнім брендом "Козацька Рада" у спецроєкті M-LIFE розповідає про те, чим Україна захищала себе, коли не було ані дронів, ані Himars, ані Javelin.
"Петлюра" на колесах
Перші бронемобілі, які з'явились під час Першої Світової, мали загальну назву "автопанцирники". Власні панцирні війська мала й Українська Народна Республіка.
За основу військові УНР брали зазвичай популярні в той час вантажівки "Остіни" від британської компанії Austin Motors Co. Ltd. Екіпажі давали кожному борту свою назву: "Петлюра",
"Сагайдачний", "Богун". Машини обладнували бронею до 10 міліметрів. Встановлювали башти з кулеметами "Максим", які могли обертатися на 360 градусів для ведення кругового вогню.
Екіпаж складався з декількох осіб і працював в умовах, далеких від комфортних. Весною та влітку температура повітря всередині сягала 60°С.
Архаїчні підвіски та тогочасні дороги перетворювали їзду на справжній челендж для хребців. А стрільба з "Максима" за відсутністю в той час тактичних навушників всерйоз навантажувала барабанні перетинки.
Перші крила республіки
Поміж сотні унікальних експонатів Державного
музею авіації в Києві один заслуговує особливої уваги – макет першого серійного літака, зробленого на території України. Його назва "Анатра Анасаль" походить від прізвища Артура Анатра, підприємця, банкира з купецького італійського роду, який володів заводом аеропланів в Одесі.
"Анатра Анасаль" – біплан-розвідник з кулеметом, екіпажем з двох осіб та максимальною швидкістю близько 114 км/год.
Його перший політ відбувся у липні 1916 року. Через рік, за декілька місяців до створення Української народної республіки, запустили серійне виробництво літака. Всього зробили до 200 одиниць.
Коли у 1918 році представники більшовиків, які відступали з Одещини, приїхали на завод аеропланів, щоб "евакуювати" його, робітники на це не погодились.
Значну кількість аеропланів "Анатара Анасаль" придбала Австро-Угорщина. Їх використовували як учбові літаки для пілотів імперії.
"На переляк"
Під час оборони Одеси вже у Другу Світову нестандартні рішення явили світові гібрид трактора і танка. Коли місто знаходилось в облозі, одеситам доводилось виробляти зброю з усього, що було. Так з’явився бронетрактор "НИ-1" (рос. "На испуг", "брать на испуг").
Його жартівлива назва з використанням блатного жаргону казала про те, що це чудовисько невеликого розміру могло радше налякати ворога своїм виглядом, ніж бути потужною зброєю. Для більшого психологічного ефекту бронетрактори застосовували вночі з увімкненими фарами та сиренами.
"НИ-1" робили на базі гусеничного тягача СТ3-5. Їх захищала броньована або звичайна сталь, яку брали на судоремонтному заводі. У гібрида була башта з малокаліберною гарматою, а також кулемети "Максим".
Сьогодні це диво інженерної думки можна побачити у вигляді пам’ятників в Одесі: в Серединському сквері на Молдаванці, а також на території меморіала "411 батарея". щоправда – це копії, які були зроблені для зйомок в кіно.
Народний оборонпром
Після анексії Крима та вторгнення РФ на Донбас в 2014 році креативність українців привела до цілого руху, який можна назвати "народна оборонна промисловість". В гаражах, автомайстернях та невеликих цехах інженери, волонтери робили все і навіть більше, щоб в умовах нестачі техніки та зброї захисники могли боронити Україну.
Машини, що їх тоді виробляли умільці, жартівливо називали "бандеромобілями", "шушпанцерами", "вундервафлями" (від "вундерваффе" – диво-зброя).
Як і 100 років тому, коли УНР виборювала свою незалежність, сучасні воїни давали кожному екземпляру техніки своє ім’я: "Шрек", "Крокодил", "Дракон", "Верблюд", "Анаконда", "Укроп", "Mad Max", "Твердолобий".
На "вундервафлі" перетворювали будь-що: від старих радянських легковиків типу ІЖ та УАЗ-"буханка", іноземних позашляховиків Ford, Isuzu, Nissan до вантажівок КрАЗ та КамАЗ.
"Тортила". З любов’ю до життя
На виставці "Зброя та безпека" в 2017 році в Києві відвідувачі побачили дещо по-справжньому неземне – "Тортилу", диво техніки від фермера та винахідника Бориса Ткача.
Тортила" – це гусенична база від трактора Т-150, двигун від вантажівки "МАЗ" плюс корпус, зроблений з половини цистерни.
Творець задумував свого монстра як евакуаційну бронемашину або як "таксі" для піхоти. Ясна річ, що "Тортила" в серійне виробництво не пішла. Цей штучний екземпляр, над яким сміялися пропагандисти РФ, був народним уособленням цінності життя кожного українського солдата.
З момента появи "Тортили" пройшло всього сім років, і поранених українських воїнів з полів битв евакуюють вітчизняні роботизовані комплекси, які поміщаються в багажник позашляховика.
Пройшло всього сім років, і ворогу вже не смішно: він йде в атаки на
"танках-черепахах" і китайських "гольф-карах", поки українці пишуть нову, технологічну сторінку в історії військової справи.
