Бродський поставив дружину на матраци, а сина - на торти

Проте другу Коломойського, схоже, занадто переживати не потрібно - сімейство його і так любить. А сам Бродський, за його словами, і поготів - божевільний татко.

"Боюся, коли мої діти мені телефонують. Мені здається, що з ними щось сталося. Тому я завжди сам телефоную синам, хоча, здавалося б, вони вже дорослі", - пояснює свою "батьківську шаленість" Михайло, пишуть "Факти".

За словами Бродського, його старший син нині займається кондитерською "Калина".

"Я задоволений, як він там вправляється. Молодшому синові я на весілля подарував фірму, яка успішно торгує приладдям для перукарень і салонів", - продовжує він.

Бродський з першою дружиною і синами - Юрою (меншим) та Ростиком (старшим)

Старшого сина Бродський відправив до кондитерської. А молодшого (на фото) "поставив" торгувати приладдям для перукарень і салонів

До речі, Бродський - вже дідусь. Його 7-річна онучка, дочка старшого сина, закінчила 1-ий клас. Цікаво, що внучка політика старша за його дочку майже на 2 роки. Дочці ж Бродського, Ані, зараз 5 років.

"Анічка сама так каже: "Зовні я схожа на маму, а характером я схожа на тата". У неї командирський голос, усіма командує, мною теж. Але ми її не балуємо. Ми ростимо вільну людину! Я дітей - до речі, і синів теж - ніколи не бив", - підкреслює Михайло.

Нині Аня Бродська у Боярці ходить у садок: "Але він не зовсім простій. Там займаються тільки дівчатка. Днями приходить додому і з гордістю каже: "Тату, я сьогодні танцювала з кадетом!" Такий кадет - років 13-ти. Краса!"

"Вважайте, що це сімейна традиція: мої тато і мама ще в радянській Україні теж вчилися окремо у школі для хлопчиків і в школі для дівчат. У цьому відношенні я консерватор"

"І, взагалі, мені дуже не подобається, що якийсь хлопчик буде спілкуватися з моєю дочкою", - гиготить Бродський.

Бродський з внучкою, яка старша за його дочку майже на 2 роки

Старші сини схудлого політика, як він розповідає, дуже дружать зі своєю меншою сестрою:

"Вони - мій єдиний порятунок. Коли дочка не слухається, кажу їй: "Я зараз поскаржуся, потелефоную Юрі та Ростику". Цього досить. А якщо старший син не може впоратися з онучкою, то каже: "Я зараз зателефоную Міші".

"Дідусем мене ніхто не сміє назвати. Моя внучка потім приходить і каже: "Міша, скажи, а ти справді найголовніший у нашій родині? Ти головніший за бабусю?" Я відповідаю: "Так".

Власне, саме від своє дочки, як каже Бродський, він навчився любити. Між іншим, у цьому сімействі встановлені свої "нічні правила".

Батьки та діти (зліва-направо): син Ростислав, Михайло з дочкою Анею на руках і син Юрій

"А дочка самостійно розподілила, як вона буде спати. У неї це називається "по-чесному": Аня спить по черзі то з мамою, то у своєму ліжечку в кімнаті, де ночує бабуся. Тобто мені доводиться "ділити" дружину з дочкою", - "бідкається" Михайло.

"Коли ми їздили відпочивати на Новий рік, я кажу: "Доцю, там же бабусі не буде, нас троє, як ми будемо спати?" Вона відповідає: "Дуже просто! По-нечесному: одну ніч я сплю з мамою, другу ніч ми спимо втрьох". От так і живемо", - посміхається вільний дієтичний демократ.

Окрім того, як зазначив Бродський, його дружина Світлана принципово не визнає жодних няньок. Пані Бродська довіряє виховання дитини лише своїй мамі, і сама глядить дитину.

Живе сім‘я Михайла під Києвом, у Віті-Поштовій:

"Я ще в 1996 році почав будувати цей будинок. Якось нині покійний Юрій Кравченко сказав, що "ми тут дитячий садок зробимо, коли Бродського посадимо". Але не склалося в нього".

Дружина Михайла, Свєта не визнає няньок, а Бродському доводиться "ділити" дружину з дочкою

"І от у 2004 році, коли мені було 45 років, я сюди переїхав. Мені подобається жити за містом, хоча, як ви і сказали, обслуговування будинку обходиться дорожче. Та ж я стільки працюю! Хоч якесь задоволення у житті можна собі дозволити на старості років?" - каже Бродський.

"Правда, будинок зараз закладений під кредит. Але це не страшно. До речі, ви знаєте, що наше селище називається "Денді"? Це не я його так назвав, це селяни його так називають. Кажуть: село Віта-Поштова, селище Денді", - сміється він.

Взагалі, як зауважив Бродський, він взяв два доларових кредити в іноземних банках, і один - в українському.

"Купив тещі будинок поруч зі своїм, у Віті-Поштовій під Києвом. Ще я купив землю, щоб побудувати два великих магазини. Вже навіть зробив проект, але зараз все стоїть. Але ж я збирався взяти ще один кредит, тому що купив у хорошому місці кафе і хотів його реконструювати. Але тут гримнула криза..," - ділиться Михайло.

Між іншим, Бродський працевлаштував і свою дружину: "Дружина працює. На 25-річчя я подарував їй магазин "Венето". Тепер Світлана разом зі своєю сестрою продає матраци. Другий магазин вони відкрили самі, орендували приміщення".

При цьому, як підкреслює чолов‘яга, його жінка не соромиться ходити вулицями і особисто роздавати рекламні листівки, хоча я їй радив заплатити кому-небудь гривень двісті, щоб ця людина поширювала рекламу.

Мишко поставив Свєту торгувати матрацами

"Світлана відповіла, мовляв, ні, вона сама точно роздасть усі до єдиної, а так їх можуть просто викинути", - пояснює він.

Хоч бізнес Бродського (матраци, м‘які меблі, кава ітд) місцями підзавис, економити на відпочинку політик не збирається. І хоча матраци, за його словами, останнім часом продаються вдвічі гірше, на відпочинок за кордоном йому вистачає.

"А де я маю відпочивати? У Пущі-Водиці? Це деякі політики беруть виборця на понт, розповідаючи про курорти під Києвом, а насправді їхні діти відпочивають на Мальдивах і Багамах", - коментує він.

"А чого я маю соромитися? У моїй кондитерській "Калина" на Великдень стояла черга за пасками по 100 гривень! Звісно, недешево, але бідні люди зазвичай не заходять у кондитерську з мармуровою підлогою. Втім, у "Калині" найнижчі ціни серед аналогічних магазинів столиці", - рекламує Бродський.

"А чого я маю соромитися?"

Скажімо, свій 50-річний ювілей Бродський відзначив у Мілані:

"Так, спеціально на день народження драпнули вдвох із дружиною з Києва. Налаштував телефон тільки на прийом sms, а звук відключив. Кожні пару хвилин одержував sms-ки. Вважайте, що я пожлобився друзям стіл накрити, адже криза надворі".

"Дотепер згадую: ми сидимо в кафешці у Мілані, весна, краса, я навіть порушив свою дієту і взяв тістечко з повидлом. А на вулиці в цей час проходила "весняна акція": молоді італійці ходили з табличками "Давайте обіймемося". Ну майже як наш Вася Горбаль. Різниця тільки в тому, що вони нікуди не балотувалися. Так наш офіціант, теж побіг з ними обійматися. Правда, коли нам принесли рахунок, я здригнувся. В Італії теж криза..," - поділився спогадами Бродський.

Тікати зі своїх днів народження Бродський, за його словами, почав років з 33. Точніше після смерті батька у 1994-му:

"Батько був заступником директора заводу "Комуніст". Я добре пам'ятаю його дні народження: усі ці натовпи гостей із квітами, чергові промови. І вся наша сім‘я знала, що мій тато думає про цих гостей з їхніми "щирими" привітаннями", - зізнається політик.

Він, за його словами, дуже не любив такі заходи, а потім ця нелюбов перейшла і на його дні народження. При цьому Бродський розповів "один прикольний випадок":

"Коли я був заступником виборчого штабу БЮТ, Олександр Фельдман подарував мені на день народження велику бронзову скульптуру Мойсея. Я її взяв, адже Сашко переконував мене, що подарунок від чистого серця".

Звичка тікати з днів народження у Бродського від батька

"Незабаром після цього читаю в газеті, що пан Фельдман одержав у парламенті 175 тисяч гривень компенсації на придбання квартири! А він же ж господар ринку в Харкові! Я йому телефоную: "Сашко, це правда?" - "Так". - "Здай гроші назад". - "Ніколи!" Тоді я упакував акуратненько бронзового Мойсея і наступного дня йому повернув", - розповідає Михайло.

"І що ви думаєте? Він взяв подарунок назад! Напевно, передарував його Турчинову... Треба буде довідатися, спеціально потелефоную Турчинову", - сміється Бродський.

Всі фото з фотоальбому Михайла Бродського з ЖЖ