Для приготування цього напою з давніх-давен використовуються свіжі фрукти та ягоди. Компот може бути як монокомпонентним – яблучний, вишневий, грушевий тощо – або ж скомбінованим із усіх дарунків садів, яких забажає душа. Суворих правил відносно варіння не існує, але досвідчені господарі й господині радять спершу довести воду до кипіння, потім додати цукор і діждати повного його розчинення та лише тоді вкидати “серце” майбутнього компоту. А ще мати на увазі, що, наприклад, груша та порічки потребуватимуть різної кількості часу для приготування, тож найдрібніші інгредієнти доцільно вводити пізніше.
Лайфхак: якщо наприкінці варіння докинути жменьку червоних ягід, колір компоту вийде насиченішим.
До речі, цілком гідним конкурентом фруктово-ягідним компотам у вашому весняно-літньому меню може стати компот із румбамбару. Він же рабарбар або просто ревінь, стебла якого перед варінням слід очистити від шкірки і накришити.
Фото: Getty images
Наші прапрапрабабці не мали змоги заморожувати ягоди та фрукти на зиму, відтак активно їх сушили, щоби потім варити насичені узвари.
Аби змусити яблука, грушки, вишні, родзинки тощо “прокинутися” і віддати свій смак та аромат перед варінням, їх замочують на 30-60 хвилин, тоді варять на повільному вогні до м’якості, а підсолоджують уже наприкінці.
Замість цукру традиційно використовувався мед. До слова, можна проекспериментувати зі спеціями, особливо в холодну пору року - розмарином, корицею, гвоздикою.
Фото: Getty images
Хай вас не вводить у оману назва: цей напій, яким, зокрема, частували дорогих гостей на весіллях, готувався не лише зі слив. Для початку варився густий узвар із сушених тих-таки слив, вишеньок, яблук і груш, а потім ретельно перетирався через сито. Потім до нього додавали крохмаль і цукор – за смаком, залежно від того, наскільки солодкі були груші.
Цікавий факт: у деяких селах Житомирщини напій має яскраву назву “бичаче варення”.
До речі, цукор перейшов у категорію загальнодоступних продуктів лише декілька десятиріч тому. Відтак першим етапом приготування узвару або компоту колись було виварювання цукрового буряку, а вже потім у цю солодкаву рідину вкидалися ягоди та фрукти. Крохмаль теж колись не був чимось таким, що можна вільно піти собі та придбати. Тож щоразу, коли терлася картопля на деруни, білувата “юшка” ретельно збиралася, а її осад висушувався.
Фото: Getty images
Цей напій за своєю вітамінністю впевнено випереджає і компот, і узвар, позаяк його інгредієнти піддаються мінімальній термообробці.
Ягоди (зазвичай морс готують саме з них) вичавлюються на сік, який, у якості потужного-запашного фінального акорду, вливається до вже готового компоту, звареного з ягідної вижимки.
Існує й варіант, який виключає варіння взагалі: у віджатий сік додається кип’ячена вода та цукор за смаком.
Фото: Getty images
Якщо на фінальній стадії варіння компоту влити до нього розведений у холодній воді крохмаль, то матимемо кисіль. Але існує ще одна, не менш цікава його версія: кисіль молочний.
Фото: Getty images
Молоко доводимо до кипіння, додаємо ваніль і цукор, а тоді додаємо розведений у невеличкій кількості холодного (!) молока крохмаль, постійно помішуємо, хвильку тримаємо на повільному вогні – готово.
Лайфхак для батьків: діткам може посмакувати, якщо таке саме утнути з какао.
Вона ж ситиця та медова (чи медяна) сита – склад цього солодкого та корисного напою максимально лаконічний та довершений: вода плюс мед.
Пропорції можна варіювати за смаком, але почати експериментувати радимо з 1:1.
Закип’яченій воді даємо вистигнути до теплої, тоді додаємо мед і добре розмішуємо до повного розчинення. Далі переливаємо ситу в банку і остаточно охолоджуємо – в холодильнику напій може зберігатися до 2 тижнів.
Фото: Getty images
До речі, ситою, а не цукровим сиропом, підгодовують бджіл ближче до весни дбайливі бджолярі, що є ще одним аргументом за те, щоби скуштувати її й собі.
Це духмяний напій на меді зі спеціями (кориця, імбир, кардамон, бодян, чорний перець тощо), цілющими травами та, іноді, відваром сухофруктів.
Традиційно він подається в теплому чи гарячому виді, але в охолодженому буде не менш цікавим.
Назва, імовірно, походить від слова “збивати”, адже традиційно його готували у двох посудинах: в одній, довівши воду до кипіння, розчиняли мед, у другій варили решту інгредієнтів, а насамкінець змішували все разом, себто збивали.
Фото: Getty images
Нині існує широчезне розмаїття цього традиційного напою, що отримується шляхом натурального бродіння – хлібний, фруктовий, ягідний, на квітах бузини, на березовому соці та навіть на буряковому – жагу до експериментів не можна і не треба стримувати.
Фото: Getty images
Із-поміж усього цього смакового карнавалу ви рішили виокремити три рецепти: мегапростий, для якого вам знадобиться лише два інгредієнти і дрібка терпіння, іще один – із вельми несподіваних складових, а третій - настільки цікавезний, що його недарма завзято поширюють у TikTok.
Отже, для першого вам знадобиться: свіжовичавлений яблучний сік та жменя родзинок. Три дні у холодильнику (або у льосі) – і можна смакувати.
Для
другого беремо буряк, краємо його шматочками та вкладаємо в 3-літровий слоїк. Заливаємо охолодженою кип’яченою водою майже до верху. Шок-інгредієнт: додаємо 1-2 столових ложки соку з-під квашеної капусти або огірків. Квас готується впродовж 3-5 днів: тримаємо в затемненому місці та знімаємо пінку по мірі її підйому.
Бонус: подейкують, цей напій дуже сприяє підняттю гемоглобіну. Бонус другий: зливши одну порцію квасу, можна ще пару разів заливати ті ж самі бурячки, хіба що продукт уже виходитиме кислішим.
До третього рецепту є попередження: щасливчики, які вже скуштували цей диво-напій, порівнюють його з трохи п’янким фраголіно, тож малим діткам або тим, хто не вживає алкоголю, пропонувати його не варто. Власне, в мережі він
називається і квасом, і шампанським.
Беремо квітки чорнобривців в кількості 50 штук. Засипаємо півлітровою баночкою з горою цукру в каструлі, додаємо 1,5-2 столові ложки лимонної кислоти.
Перемішавши все це, заливаємо 5 літрами холодної, не кип’яченої води та лишаємо в спокої на добу. Через добу розливаємо по пластикових пляшках, лишаючи десь третину порожньою, щоби квасові було де бродити. Не забуваємо розкласти по пляшках і квіточки. Кладемо горизонтально в льох або в холодильник, чекаємо місяць, дегустуємо, приємно дивуємось.
